Словник української мови (1937)/виделка
| ◀ видвигати | Словник української мови В виделка |
видельце ▶ |
|
Виде́лка, ків, мн. = Вилка. Подайте виделка. Мнж. 170.
Виде́лка, ки, ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. I. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232.