Ви́карати, раю, єш, гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.
Ви́карбувати, бую, єш, гл. Сделать нарезки на дереве.
Ви́кати, каю, єш, гл. Говорить «вы». Господар слузі не викає. Ном. № 10388.
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Ви́качати, ся. См. Викачувати, ся.
Вика́чувати, чую, єш, сов. в. ви́качати, чаю, єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухе припухшие железы вика́чують шариками из горячего хлеба. Грин. II. 319.
Вика́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́качатися, чаюся, єшся, гл. 1) Валяться, поваляться, покататься по земле. Кінь викачався добре. О человеке: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Виспляться, викачаються. Мир. ХРВ. 204. 2) Упав в грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі. Мнж. 128.
Вика́шлювати, люю, єш, сов. в. ви́кашляти, ляю, єш, гл. Выкашливать, выкашлять. Аф. 329.
Вика́шлюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́кашлятися, ляюся, єшся, гл. Выкашливаться, выкашляться. Аф. 329.
Виквиля́ти, ля́ю, єш, гл. Издавать жалобные звуки. Щоб барабани та не вибивали, щоб і пищалочки та не виквиляли. Нп.
Ви́кидати, даю, єш, гл. 1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав. Рудч. Ск. I. 171. 2) Начать колоситься. Жито ви́кидало колос. Змиев. у.
Викида́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́кинути, ну, неш, гл. 1) Выбрасывать, выбросить. Як іде град, викидають на двір сковороду і кочергу, щоб перестав. Ном. № 13403. Кожух викинув од молі провітрювати. Г. Барв. 335. Заткнула вона за косу червону макову квітку і викинула потім. Левиц. I. 196. Переносно: выкидать, выкинуть, исключать, исключить. Із пісні слова не викинути. Ном. № 13115. Із ряду і сього не викидають. Ном. №5711. 2) Бросать, бросить деньги на тарелку или в шапку при сборе их (напр. на крестинах, на свадьбе, во время увеселений молодежи и пр.), а отсюда уже и просто давать в таких случаях деньги. На вечерницях хлопці викидають гроші дівчатам на гостинці. Черниг. у. На мед, на горілочку та скидаються, — викинув Іванко та копу грошей. Мил. 88. Дружко викидає на тарілку дві копійки. Грин. III. 432. Гей, Насте Горовая, шинкарко молодая, кабачнице степовая! Не велю я тобі сього козака з хати виганяти; хоч я свій осьмак на пиво викидаю, а ти його з хати не вибивай. ЗОЮР. I. 319. Викида́ти прино́с. У разносчиков мелочного товара: на общем собрании разносчиков предъявлять весь собранный в селах товар и остаток наличных денег. Вас. 191. 3) Викида́ти на о́чі. Колоть глаза. Часто дітям його викидали на очі, що батько їх… до церкви не ходить. Грин. II. 153. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Г. Барв. 433. 4) Бросать, бросить вверх, подбрасывать, подбросить. А що, хто вище викинув? Грин. II. 81. Рудч. Ск. I. 61. 5) О растениях: викида́ти ко́лос — колоситься. Г. Барв. 147. Мил. 93. Соловейко щебече, поки жито колос почне викидати. Грин. I. 6. — качани́. О капусте: давать кочни. Ти, капусто, викидай качани! Мил. 104.
Викида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́кинутися, нуся, нешся, гл. 1) Выбрасываться, выброситься, выкинуться. Із пісні слово не викидається. Ном. № 13115. 2) Всплескиваться, всплеснуться. Риба перед дощем викидається. Аж поперед мене щось плеснуло в воду. Викинулась риба та і зникла враз. Щог. Сл. 91.
Викидни́й, а́, е́. Викидна́ цу́рка. Род детской игры. Ив. 17.
Ви́кинути, ся. См. Викида́ти, ся.
Википа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́кипіти, плю, пиш, гл. Выкипать, выкипеть. Аф. 330.
Викиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́киснути, ну, неш, гл. Вымачиваться. Бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знов бовть у воду. Ном. № 6074.
Ви́кичувати, чую, єш, гл. Вытеребить, выкорчевать. Гляди, щоб ти мені вирубав, викичував, зорав, пшениці насіяв. Рудч. Ск. II. 120.
