вступления в число его членов. Козелец. у.
Виє́мно, нар. Исключительно. Левицкий.
Ви́жаліти, лію, єш, гл. Достигнуть жалобами. Вона вже раз жалілася йому, а що вижаліла? Мир. Пов. I. 133.
I. Ви́жати. См. Вижимати.
II. Ви́жати. См. Вижинати.
Ви́жахати, хаю, єш, гл. Прогнать страхом. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то вижахали — тепер уже годі лягати. Павлогр. у.
Вижива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́жити, живу, веш, гл. 1) Проживать известное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.
Вижива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́житися, живуся, вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й солі купити, — так вижився. Левиц. Пов. 185.
Вижида́ти, да́ю, єш, гл. Поджидать. Вижидай з поля чистого твого козаченька. Мет. 13.
Вижима́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́жати, жму, меш, гл. Як треба, то хоч у щимки́ голову положи, то нічого не вижмеш. Ном. № 10049.
Ви́жин, ну, м. Жатва. Пішов на вижин. Вх. Зн. 6.
Вижина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́жати, жну, неш, гл. Сжинать, сжать. Ой тоді я снопи зв'яжу, як житечко вижну. Грин. III. 198.
Ви́жирувати, рую, єш, гл. Украсить инкрустациями (металлическими). Шух. I. 306.
Ви́жити, ся. См. Вижива́ти, ся.
Вижленя́, ня́ти, с. Щенок лягавой собаки.
Ви́жлиця, ці, ж. Лягавая собака.
Ви́жлуктати, таю, єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлуктав підпінка чару. Котл. Ен. VI. 37. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Ви́жовтити, вчу, тиш, гл. Пожелтить.
Ви́журитися, рюся, ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався. Г. Барв. 311.
Виз, за, м. Рыба Acipensor schypa. Браун. 31.
Ви́задкувати, кую, єш, гл. Выйти, пятясь. Визадкував з хати. Константиногр. у.
Ви́законити, ню, ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
Ви́збирати, раю, єш, гл. Подобрать, собрать. Так збирає, так збирає… Визбирав і рушили далі. Св. Л. 112. Надворі ясно, хоч голки визбирай. Левиц. I. 96.
Ви́збірки, рок, ж. мн. Выборки. Левч. 18.
Ви́звати. См. Визивати.
Ви́звіл, волу, м. Освобождение. Щеня припне на мотузочці… Воно вищить, задравши голову, визволу просить. Г. Барв. 279.
Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Зверски, сердито посмотреть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — гримнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.
Визволе́ний, а, е. Освободительный. Науки визволені. К. ПС. 46. — лист. Освободительная грамота. Которий би мог бідний невольник одгадати, мог би йому листи визволені писати, щоб не мог ніхто нігде зачепляти. АД. I. 209.
Визволе́ння, ня, с. Освобождение, избавление. Визволення народу з кріпацтва. К. ХП. 8.
Ви́зволити, ся. См. Визволя́ти, ся.
Ви́зволка, ки, ж. Выручка. І на визволку нема і дітей прохарчити. Киев. у.
Визволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́зволити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить; выручать, выручить. Зрозумієте правду, і правда визволить вас. Єв. І. VIII. 32.
Визволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́зволитися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться; выручаться, выручиться. Галілей визволився з темниці. Ком. I. 56. Огірками тіки й визволився. Лебед. у.
Ви́зганяти, няю, єш, гл. 1) Изгнать всех. 2) Смести. Ганчіркою визганяю цей пісок.
Ви́здих, ху, м. Падеж (животных). Уман. III. 1.
Ви́здихати, хаю, єш, гл. Подохнуть, издохнуть.
Ви́зеленити, ню, ниш, гл. Испачкать о траву. Визеленив сорочку. Константиногр. у.
