Верхове́, во́го, с. Подымная подать, взимаемая от труб. Кремен. у.
Верхове́ць, вця́, м. = Верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) С. м. Верховой; всадник. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Северо-восточный ветер. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подают сено на высокие стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата с соломенной крышей, в противоположность землянке. Херс. 6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.
Верхови́к, ка́, м. 1) Северный ветер. 2) Всадник, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Верхови́на, ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. I. 4. Моги́ла-верхови́на. Курган на возвышенном месте, обыкновенно сторожевой пост. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. I. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. I. 204.
Верхови́нець, нця, м. Горец. Гол.
Верхови́нний, а, е. Вершинный, относящийся к вершине. Верхови́нна моги́ла = Верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.
Верхові́ття, тя, с. Верхние ветви деревьев. Верховіття у тернів стинає, меншому брату приміту покидає. Макс.
Верхово́д, да, м. 1) Вожак. З колегіума виходили всі люди, которі були верховодами українського панського товариства. К. Гр. Кв. 7. 2) = Верховодка.
Верхово́да, ди, ж. = Оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дити, джу, диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.
Верхово́диця, ці, ж. = Верховода = Оклій. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дка, ки, ж. Рыба: а) Urano-scopus; б) Alburnus lucidus. Браун. 27.
Верхово́дний, а, е. Желающий властвовать. Під римські верховодні мрії вовік чола свого не нагнемо. К. ПС. 137.
Верхогля́дка, ки, ж. Поверхностная женщина. Як почали вчащати якісь приятельки, верхоглядки та верхоумки, то й звели її нінащо. МВ. I. 27.
Верходу́б, ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
Верхола́з, за, м. Любящий лазать по крышам, деревьям. Рк. Левиц.
Верхоля́к, ка, м. Лесной жаворонок. Anthus arboreus. Вх. Пч. II. 8.
Верхом, нар. = Верхи. Не сідай верхом (на собаку). Ном. № 13396.
Верхопаса́ння, ня, с. В постройке: верхняя часть сруба. Шух. I. 116.
Верхостьо́б, бу, м. Особый способ вышивания.
Верхоу́мка, ки, ж. Умничающая, но поверхностная женщина. Нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри поняла. МВ. (О. 1862. III. 45). МВ. I. 27.
Верца́дло, ла, с. 1) Зеркало. Дочка Лавися чепуруха в верцадло очі все п'яла. Котл. Ен. IV. 27. 2) Компас. Кременч. у.
Верч, ча, м. 1) Сверток, пучок. 2) Небольшая булочка с шишкой посредине. Ее дают старости́ на свадьбе, чтобы впустили в двор. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.
Ве́рша, ші, ж. Рыболовный снаряд конусообразной формы, сплетенный из прутьев. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз'їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. См. Єтір з пруття.
Верша́к, ка́, м. Верхушка дерева, верхняя часть дерева. Смерека, якій утято замолоду вершак. Шух. I. 185. Шух. I. 176.
Ве́рше, нар. Выше. Харьк.
Ве́ршень, шня, м. = Верхівень. Стор. М. Пр. 120.
Верше́чок, чка, м. Ум. от вершо́к.
Верши́льні ви́ла. Вилы, которыми подают сено при вершении стога.
