московських вигадували бриденьок. Котл. Ен. III. 6.
Бриду́ля, лі, ж. Безобразная женщина. Вх. Лем. 394.
Бридя, ді, ж. = Бридь. Вх. Уг. 228.
Бридь, ді, ж. = Брид 1. Там така бридь, що й плюнути не варто. Фр. Пр. 126.
Бри́жа, жі, ж. 1) Преимущ. во мн. ч. Бри́жі́. Сборки в одежде, напр. у ворота и на рукавах рубахи. Гол. Од. 20. У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли. Св. Л. 172. 2) Мн. Складки на голенище сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возле тонких кішек. mesenterium. 5) Зыбь (на воде). 6) Гудок у бумажного змея. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.
Брижа́тий, а, е. О сапоге: со складками на голенищах. Чоботи брижаті. Вас. 161.
Бриженя́та, ня́т, бриженя́тка, ток, с. мн. Ум. от брижі.
Бри́жечка, ки, ж. Ум. от брижа.
Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледве примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность в верхней части свеклы после отпавших сухих листьев. Черк. у.
Бри́житися, жуся, жишся, гл. Морщиться, образовать складки. Борз. у.
Брижі. См. Брижа.
Бри́жка, ки, ж. Ум. от брижа.
Брижна́стий, а, е. 1) Отороченный оборкой. 2) Морщинистый.
Брижува́ти, жу́ю, єш, гл. Украшать сборками, складками. Вх. Лем. 394.
Брижува́тий, а, е = Брижнастий.
Бри́зка, ки, ж. Брызга. Вода кипіла під кладкою, кидаючи бризками мені під ноги. Левиц. I. 397. Бризка, кинута на жарину, заскварчить і зникне. Мир. ХРВ. 266.
Бри́зкалка, ки, ж. То, чем брызгают.
Бри́зкання, ня, с. Брызгание.
Бри́зкати, каю, єш, гл. Брызгать. Дощик бризкав. Чуб. III. 218.
Бри́зкатися, каюся, єшся, гл. Брызгаться.
Бризки́на, ни, ж. = Бризка. Мнж. 176.
Бризлели́на, ни, ж. Evonimus verrucosus Scop. ЗЮЗО. I. 123. См. Бруслина.
Бри́знути, ну, неш, гл. Одн. в. от бри́зкати. 1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо. 2) Упасть (в воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 3) Ударить. Бризнула невістку по зубах. 4) Бри́знув му в живі́ о́чі. Сказал ему резко правду, сказал дерзость. Фр. Пр. 126.
Бри́знутися, нуся, нешся, гл. Одн. в. от бри́зкатися. 1) Брызнуть. 2) Броситься, упасть. Так і бризнулася Ївга губернаторові в ноги. Кв.
Бризястий, а, е. Черный с белыми полосами. Бризяста корова. Вх. Лем. 394.
Бризь! меж. 1) Выражает брызгание. 2) Трах! Я ударив коня, а він бризь об землю. НВолын. у.
Брик! меж., выраж. лягание, толчек ногой. Ой чук-брик з рогом бик. Нп.
Бри́ка, ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.
Брика́йло, ла, м. Имеющий привычку лягаться.
Брикане́ць, нця́, м. Лошадиный прыжок. Шейк.
Брика́ння, ня, с. 1) Лягание. 2) Сопротивление, барахтанье против кого.
Брика́ти(ся), ка́ю(ся), єш(ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. Ном. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Котл. Ен. I. 28. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай. Посл.
Брикли́вий, а, е. 1) Лягающий. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од ста-