шапку, стоять безъ шапки, низкопоклонничать. Шапкує перед нею. Мнж. 112. Первий чоловік у громаді, котрому всі шапкували й поважали. О. 1862. IV. 74. По мові сій шапкую вас, вітаю та й до домівок з миром одпускаю. К. Бай. 23.
Шапли́к, ка́, ж. Перерѣзъ, невысокая широкая бочка безъ верхняго дна, чанъ. Драг. 1. Грин. III. 314. Вас. 145, 168.
Шапова́л, ла́, м. 1) Шерстобой, войлочникъ. К. (О. 1861. II. 8). Не шаповал душу вложив. Ном. № 1587. 2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.
Шапова́льня, ні, ж. Шерстобойня.
Шапова́льський, а, е. Принадлежащій, свойственный, относящійся къ шерстобиту. Шаповальський цех. Була на йому біла свита із шаповальського сукна. Котл. Ен. II. 40.
Ша́понька, ша́почка, ки, ж. Ум. отъ шапка.
Ша́пошки, шок, ж. мн. = Шапошник 2. Чуб. IV. 41.
Шапошник, ка, м. 1) = Шапкарь. Вас. 156. 2) Родъ дѣтской игры. Чуб. IV. 41.
Шапра́н, ну, м. Шафранъ, Crocus sativus. Печеного поросяти, куриці з перцем та шапрану уживати. АД. II. 33.
Шапрані́вка, ки, ж. Водка, настоянная на шафранѣ.
Шапури́на, ни, ж. Шапченка. А на хлопцях плаття — мішок та ряднина, зверху шапурина. Мил. 51.
Шапу́рка, ки, ж. Плюска орѣха. Вх. Зн. 81.
Шапучка, ки, ж. Дѣтская игра, состоящая въ томъ, что мальчики попадаютъ палками въ подбрасываемую вверхъ шапку. КС. 1887. VI. 475.
Шапчери́на, шапчури́на, ни, ж. = Шапурина. Я насунув шапчерину, пійшов по за хату. Гол. II. 201.
Шапчи́на, ни, ж. Шапка, плохая шапка. Желех.
Шапчори́на, шапчури́на, ни, ж. = Шапчерина. Мил. 51. На парубочках платтє все лиха да ряднина, а сірая да сірячина, а ізверху да шапчурина. Чуб. III. 38.
Шап'я́, п'я́ти, с. Шапочка. Біждеревочок — дівкам до кісочок, крутая м'ята — хлопцям за шап'ята. Гол. II. 77.
Шар, ру, м. 1) Слой. Шар землі. Мнж. 129. Положили в діжку шар капусти, шар яблук; та знов шар капусти, шар яблук. Кіев. г. 2) Рядъ. Сосн. у. Шаром стоять хати. НВолын. у. Шар полукіпків на полі. Ум. Шаро́к. Желех.
Шарабу́рити, рю, риш, гл. = Шурубурити. Потаїли гроші, а тепер тими грішми й шарабурять. Лебед. у.
Шарава́ри, вар, ж. мн. Шаровары. Штани мої, шаравари, а ще й дома двоє. Ном. № 12521. Ум. Шарава́рки. Св. Л. 167.
Шара́ґи, ра́ґ, ж. Стоячая вѣшалка. Гайс. у. Таращ. у.
Шара́н, на́, м. 1) Мелкіе осколки льда на рѣкѣ. Шаран на текучій воді хиба в закутку де стоїть. 2) = Короп (небольшой), Cyprinus. Браун. 23. Вх. Пч. I. 16.
Шарапа́тка, ки, об. У гуцульскихъ крестьянъ: чужой въ городской одеждѣ. Шух. I. 33.
Шарафа́н, ну, м., шарафа́нка, ки, ж. Юбка изъ выбойки. Гол. Од. 58.
Шара́х! меж., выражающее быстрое движеніе метнувшагося, бросившагося человѣка, животнаго. Шарах зграя до байрака. К. Досв. 84. Тоді люде шарах, так як ті овечки, та й збіглись докупи. Г. Барв. 210. Півень: кукуріку! Мерці — шарах у ями! Грин. I. 49.
Шара́хнути, хну, неш, гл. 1) Броситься, метнуться. Кінь як шарахне у бік! МВ. III. 47. Народ так і шарахнув з манастиря. ЗОЮР. I. 297. Діти.... налагодились шарахнути за двері. Мир. ХРВ. 186. 2) Ударить, выстрѣлить. Мій братік лучче стріляє: як шарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.
Ша́рварок, рку, м. 1) Обязательная поголовная работа на поправкѣ дорогъ, мостовъ и пр. На шарварок жене. НВолын. у. А нім шарварок відроблю, доти сердачок пропаде. Гол. III. 114. Що божа весна, то вже тра оцю гатку шарварком гатити. Подольск. г. 2) Шумъ, суматоха. Такий шарварок збили, що й годі. Подольск. г.
Ша́рґот, ту, м. Снарядъ для снованія нитокъ: лежащая деревянная рама въ видѣ квадрата, двѣ стороны котораго соединены планкой, на концахъ которой (на рамѣ) и по срединѣ стоятъ три столбика, сквозь отверстія ихъ проходять пру́тики (прутья лозы), а на нихъ вращаются шпульки. МУЕ. III. 15.
Ша́рий, а, е. 1) Сѣрый, сѣроватый. Ішов ляшок із Варшави, на нім сукні
