А ну лишень, жінко, частуй любих гостей. МВ. II. 171.
Частува́тися, ту́юся, єшся, гл. Угощаться, попивать. Сидять пани рядами, частуються медами. Чуб. V. 978. Прийняли його за гостя, почали частуватись. Г. Барв. 198.
Часту́ха, хи, ж. Раст. Alisma plantago L. ЗЮЗО. I. 110.
Часть, ти, ж. Часть. Зо дна моря хвиля уставає, козацькі судна на три части розбиває. АД. I. 197.
Частюка́, нар. Часто. Частюка їзджу до Ніженя. Нѣжин. у.
Часува́ти, су́ю, єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.
Часу́нка, ки, ж. Корова, своевременно случившаяся съ племеннымъ быкомъ. Вх. Зн. 79.
Ча́та, ти, ж. 1) Отрядъ солдатъ, назначенный для стражи. Жодна (пластунська) чата мусить обходить своє займище. О. 1862. II. 64. Прокинулась і сонна чата. К. ЦН. 301. 2) Караулъ, дозоръ. Коли ж зустрічають ватагу козаків: теж ідуть на чати. ЗОЮР. II. 104. Стоя́ти на ча́тах. Стоять на часахъ.
Чати́на, ни, ж. Иглы хвойнаго дерева. Гн. I. 68. Вх. Лем. 481.
Чатівни́к и чатовни́к, ка́, м. Караульщикъ, часовой. Чатовники кресові запорозькі. К. ЦН. 288.
Чатівни́цький и чатовни́цький, а, е. Сторожевой, караульный. Чатівницька купа. К. ЦН. 30.
Ча́тки, то́к, ж. мн.? Чатки-зачатки, де мої початки? Ном. № 13125.
Чатови́й, а́, е́. Сторожевой. К. ЦН. 223.
Чатува́ння, ня, с. Карауленье, держаніе стражи, охраненіе. Там, чувши про моє козакування, дають мені лани готові й луки, аби справляв грянишне чатування. К. ЦН. 163.
Чатува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. АД. II. 58. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. К. ЧР. 112. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури. К. ЦН. 169. 2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. На бесурмен у полі чатували. К. ПС. 8. 3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. НВолын. у. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить. Федьк. Пов.
Чах! меж. = Шам. Аж тут чах! чах! — крадеться по під лісом молодичка, мов лисичка. Федьк. Пов. 39.
Чаха́ти, ха́ю, єш, гл. Отламывать, отщеплять. Васильк. у. См. Відчахнути.
Чахлик, ка, м. Рубаха, застегиваемая сзади. Вх. Лем. 481.
Чахни́ця, ці, ж. Раст. Linosiris villosa Dc. ЗЮЗО. I. 126.
Ча́хнути, ну, неш, прош. в. чах, гл. Чахнуть. Будеш сохнуть, будеш чахнуть, смертоньки бажати. Чуб. V. 422.
Ча́ховина, ни, ж. = Чашовина. Лохв. у.
Чахо́нька, ки, ж. Ум. отъ чахоня.
Чахо́ня, ні, ж. Рыба: чехонь, Polecus cultratus. Браун. 27. Ум. Чахо́нька.
Чахрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Чаклувати. У нас люде його відьмаком називали: се, казали, він не гоїть, а чарує: йому нечиста сила пособляє. О. 1862. V. 110.
Ча́ша, ші, ж. Чаша. По отченаші напиймося по чаші. Ном. № 11538. У руці Господній чаша, через край вино шумує. К. Псал. 172.
Ча́шечка, ки, ж. 1) Ум. отъ чашка. Чашечка — воду пити. Ном. заг. № 155. 2) Ячейка въ сотахъ. Волч. у.
Чашина́, ни́, ж. = Чашовина. Брацл. у.
Ча́шка, ки, ж. 1) Чашка. Левиц. I. 433. 2) Въ прялкѣ для пряденія шерсти: „деревянный цилиндръ, вращающійся на желѣзной оси между столбиками зайчика; на этотъ цилиндръ накладываютъ безконечную веревку маховаго колеса, приводящаго въ дѣйствіе чашку“. Вас. 153. Ум. Ча́шечка.
Ча́шовина, ни, ж. Верхняя часть ярма, лежащая у воловъ на шеѣ. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405.
Чвак, ка, м. Болѣзнь скота: копыта облазятъ, языкъ пухнетъ и облазитъ. Александров. у. Мнж. 123. Ящуръ?
Чва́кати, каю, єш, гл. Чавкать. Чвакають, як свині. Полт.
Чвала́й, лая́, м. Неуклюжій, неотеса, вахлакъ. Борз. у. Рудч. Чп. 256. Вони не вчені, нічого не знають, чвалаями ходять, а бісів проводять. Ном. № 10457.
Чвала́ти, ла́ю, єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня