Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/957

Ця сторінка вичитана

Чагарни́к, ку́, м. = Чагарь. Кругом його (каміння) ріс густий чагарник. Стор. М. Пр. 42.

Чагарня́к, ку́, м. = Чагарник. ЗОЮР. II. 35. Рикання їх в чагарниках чувати. К. Іов. 63.

Чага́рь, ря, м. Лѣсная поросль, кустарникъ. Чуб. V. 1022. В чагарях над річкою. Г. Барв. 350. Не ходи, козаче, під низом: переросла дороженька хмизом. — Єсть у мене топорець гостренький, то й висіче чагар густенький. Млр. л. сб. 244. Пустили гончих в чагарі. Котл. Ен. IV. 44. Ум. Чагаре́ць, чагарочок. Чуб. III. 282. Приїзжає у чагарець: зараз тут вовчиця схопилась. Рудч. Ск. I. 121.

Чагу́н, на́, м. Большой мѣдный горшокъ. Шух. I. 106.

Чад, ду, м. Угаръ. Нехай іде з димом і чадом. Ном. № 8380.

Ча́денько, ка, с. Ум. отъ чадо.

Чади́ти, джу́, ди́ш, гл. Угарять. Чадить груба, — одіткни верх. Харьк. у.

Ча́діти, дію, єш, гл. Угарать. Багато того духу, од котрого чадіють люде. Дещо.

Чадни́й, а, е. Угарный. Ся улиця вела у пекло.... од диму вся була чадна. Котл. Ен. III. 27.

Ча́дно, нар. Угарно. Як.... дуже чадно, то і вмерти можна. Дещо.

Ча́до, да, с. 1) Дитя. 2) Соб. Дѣти. Чуб. II. 42. Ой дай вам, Боже.... пробутки добрі.... із усім домом, із чесним двором, з паньматкою, всев челядкою, із усім чадом. Гол. IV. 554. Ум. Ча́денько. Пасло чадейко біле стадейко.... стадейко пасло, шитічко шило. Гол. II. 75.

Чаєня́, ня́ти, с. Птенецъ пигалицы. Чаєчку загнали, чаєнят забрали. Рудч. Чп. 88. Ум. Чаєня́тко.

Ча́єчка, ки, ж. Ум. отъ чайка.

Чаї́ний, а, е. Принадлежащій пигалицѣ. Видрав яєць.... двадцятеро качиних, одно чаїне. Чуб. II. 36.

Чаї́ник, ка, м. Въ сказкѣ: птенецъ пигалицы. Двадцять качиних дітей, а одно чаїне. От чаїник і каже.... Чуб. II. 36.

Чай, ча́ю, м. Чай. Чай пити. Рудч. Ск. I. 33.

Ча́йка, ки, ж. 1) Птица: пигалица, чибисъ, Vanellus cristatus. Большая Энциклопедія, XV. 153. Вибірається, як чайка за море. Ном. № 10964. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. 2) Родъ запорожской лодки. Тільки три чайки, слава Богу, отамана курінного, сироти Степана молодого синє море не втопило. Шевч. 255. Ум. Ча́єчка. Чуб. V. 763. Замигтіло щось оддалік, ніби чорна чаєчка. МВ. I. 141.

Ча́йма, ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали. ЗОЮР. I. 176.

Чайни́й, а́, е́. Чайный. Полт.

Чайни́к, ка́, м. Чайникъ. Грин. III. 443. Наливала вона чай, згинаючи свою білу руку, держачи чайник трьома пальцями. Левиц. I. 294. Ум. Чайничо́к.

Чайня́, ні́, ж. Чайная. Лохв. у.

Ча́йом, нар. Притаившись. Там ся за смеречку чайом приховав. Федьк. I. 98.

Чака́н, ну, м. = Рогіз. Чакан росте на лиманищах.

Чаклі́й, лія́, м. = Чаклун. Волч. у.

Чаклува́ння, ня, с. Колдованіе, колдовство.

Чаклува́ти, лу́ю, єш, гл. Колдовать. Та усе нишком, не хвалячись, чаклує.... Як усі полягають спати, а вона й вийде на двір та й махне рукою. Та куди махнула, туди і хмари пійдуть. Кв. I. 204.

Чаклу́н, на́, м. Колдунъ, чародѣй.

Ча́ко, ка, с. Киверъ. Ходить жовняр, ходить, в руках чако носить. Гол. I. 135.

Чала́! меж. Крикъ на лошадей: но! Балтск. у. См. Ча.

Чала́пати, паю, єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.

Чала́пкати, каю, єш и чалапкотіти, чу́, ти́ш, гл. = Чалапати. Желех. Коні чалапкают. Вх. Зн. 79.

Чалапу́ти, (тів, м.?). Плохіе и безобразные сапоги или башмаки. Вх. Лем. 481.

Ча́лий, а, е. Изсѣра-коричневый (масть). Тоді дав мені пан коня чалого. Чуб. V. 1065. Запряжу тобі чалу кобилу. Грин. II. 281.

Ча́литися, люся, лишся, гл. Вести компанію, водиться. Хто їх зна, як вони живуть собі, ті шалопути і що вони собі роблять на бесідах. Я до них не чалюсь. Павлогр. у. Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться. Сквир. у.