Ча, меж. 1) Крикъ на воловъ: а) направо. Вх. Лем. 403. Kolb. I. 65. (Буковина). б) Налѣво. Kolb. I. 65. (Покутье). в) Тише! КС. 1898. УН. 43. 2) Крикъ на лошадей: но! См. Чала́. Балтск. у.
Чаба́к, ка́, м. Рыба: лещъ. Abramis brama. Вх. Пч. II. 18. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. Ум. Чабачо́к.
Чабала́, меж. = Цабе. Бессараб.
Чаба́н, на́, м. 1) Пастухъ овецъ. Херс. у. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. 2) Названіе вола. Kolb. I. 65. Ум. Чабане́ць. КС. 1883. XI. 509. Був собі чабанець, та такий, шо як він ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. Мнж. 10.
Чабане́нко, ка, м. Сынъ чабана.
Чаба́ний, а, е. Крупный, большой (о волѣ). Маєш ти чотирі воли чабанії, два коні отцевські воронії. Макс. (1849). 83.
Чабани́стий, а, е = Чабаний. Ідут воли з Московщини, а все чабанисті. Гол. III. 45.
Чаба́нити, ню, ниш, гл. = Чабанувати.
Чабани́ха, хи, ж. Жена чабана.
Чабані́в, но́ва, ве. Принадлежай пастуху овецъ.
Чабані́вна, ни, ж. Дочь чабана.
Чаба́нка, ки, ж. = Чабаниха. Желех.
Чаба́нство, ва, с. Пастушество (при овцахъ).
Чаба́нський, а, е. Принадлежащій, свойственный пастуху овецъ. Чабанська собака. О. 1862. X. 45.
Чабанува́ння, ня, с. Профессія пастуха овецъ, пребываніе пастухомъ овецъ. Желех.
Чабанува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть пастухомъ овецъ. Желех.
Чабанчу́к, ка́, м. Пастушокъ, младшій пастухъ овецъ.
Чабаню́га, ги, м. Ув. отъ чабан.
Чаба́ра, ри, ж. ? Дам тобі придан семеро козят і по чабарі та червоний. Чуб. V. 1162.
Чабара́шка, ки, ж. = Чеберячка. У Головацкаго: родъ пѣсенки. Гол. II. 195. Поскачу чабарашки, лізу по під стіл рачки. Чуб. V. 1088.
Чаба́рня, ні, ж. Овчарня, загороды и хлѣвы для овець и жилище пастуховъ. Мнж. 89. Отаман та здумав об'їжджати чабарні. Мнж. 131.
Чабачи́на, ни, м. = Чабак. Ум. Чабачи́нка.
Чабачо́к, чка, м. Ум. отъ чабак.
Чабе́р, бра́, м. Раст. Satureja hortensis L. ЗЮЗО. I. 135.
Чабра́к, ка́, м. Чепракъ. На коні узда шовкова, турецьке сідло, на чабраці з кармазину золоте письмо. Млак. 65.
Чабре́ць, цю, ча́брик, ку, м. = Чебрець.
Чабу́лькнути, ну, неш, гл. Сразу выпить. Наллє чарку, піднесе до рота та так і чабулькне! Аж денце блисне. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Ча́вити, влю, виш, гл. Давить, мять.
Ча́вкати, каю, єш, гл. Шлепать (по грязи, водѣ). Пішов чавкать і брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.
Чаву́н, на́, м. 1) Чугунъ. 2) Чугунный горшокъ. Чавун з окропом. Ком. II. 18. Ум. Чавуне́ць. Драг. 425.
Чаву́нний, а, е. Чугунный. Чавунні східці. Левиц. Пов. 132.
Чаву́чити, чу, чиш, гл. = Чавити. Чавучив дорогою. Черном.
Чав'я́діти, дію, єш, гл. Хирѣть, чахнуть. Як почав чав'ядіти, як почав, та й швидко вмер. Нѣжин. у. Слов. Д. Эварн.
Чагаре́ць, рця, м. Ум. отъ чагарь.
