Словарь української мови (1924)/цабе

by Борис Грінченко

◀ цабатися

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цабе

цалевий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цабе́, 1) меж., которымъ направляютъ воловъ направо. От він за батіг та й: „Гей, соб! цабе!“ Рудч. Ск. II. 142. Цабе, худий, у ворота, яка харч, така й робота. Ном. № 10363. 2) нар. Направо. Наші студенти повернули цабе та й перелізли в Сухобрусів садок. Левиц. Пов. 26. 3) Какъ существ. с. р. Важная, значительная особа. Ото велике цабе до волости приїздило. Лубен. у. Він дума, що тепер уже дуже велике цабе. Канев. у.