Цу́ндря, ря, с. соб. Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.).
Цуня-на́! меж. Призывъ для поросятъ. Вх. Уг. 274.
Цуп! меж. Цапъ! Цуп-луп та й в кишеню. Ном. № 11065.
Цу́пати, паю, єш, гл. = Ту́пати. Ой цупайте, чоботята, хоть не кованиї. Гол. IV. 453. Ой щупайте, чоботята, до голого льоду. Гол. IV. 454.
Цупе́чка, ки, ж. Коротенькая курительная трубка. Св. Л. 257.
Цу́пити, плю, пиш, гл. Тянуть, тащить. Рудч. Ск. I. 42. Цупить із печі горшки, аж крекче. ЗОЮР. II. 34. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Рудч. Ск. II. 176. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376.
Цу́питися, плюся, пишся, гл. Тянуться, тащиться. Коняка.... цупиться у мене ззаду. Рудч. Ск. II. 177.
Цу́пка, ки, ж. = Поцілунок. Вх. Уг. 274.
Цу́пкати, каю, єш, гл. Топать. Вх. Лем. 481. См. Ту́пкати.
Цупки́й, а́, е́. 1) Крѣпкій, тугой. Скинь цупкиї пута. Нп. Цупкий мороз. Кв. 2) О матеріи, бумагѣ, кожѣ и пр.: жесткій, твердый, стоящій, какъ лубъ, прочный. Цупке сукно. Харьк. у. Цупка шкура. Цупка матерія, мабуть довго носитиму. Лебед. у. Диняче насіння цупке. Волч. у.
Цу́пко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. I. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.
Цуприкува́ти, ку́ю, єш, гл. Тянуть, тащить, рвать. Желех.
Цур, меж. 1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). „Цур їй, пек від нас!“ каже Олена. Кв. Цур тобі, який ти дурний. Ном. Таке робили, що цур йому вже і казать. Котл. Ен. III. 51. Цур тобі пек! 2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! КС. 1887. VI. 477. Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Харьк. г. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь. Шевч. 496.
Цура́, ри, ж. Палочка. Чаще употребляется въ различныхъ значеніяхъ Ум. цу́рка (см.). Ні цури, ні пилинки. Ном. № 1924. До цу́ри поби́в, переві́в. До остатка побилъ, истребилъ.... Мнж. 166.
Цу́равий, а, е. Въ лохмотьяхъ. Угор.
Цура́ння, ня, с. Отреченіе, удаленіе.
Цура́ти, ра́ю, єш, цура́тися, ра́юся, єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. II. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 514.
Цура́ха, (хи?), цура́чка, (ки? ж?). Употребл. подобно слову цур. Цураха поганем очем. Ном. № 8358. Цур-цурачка — гостра болячка. Ном. № 14147. Аби не урік, треба що небудь хвалячи дивитись на нігті або у стелю і казати: „ні вроку!“ або: „цураха“. Вх. Зн. 78.
Цурга́нитися, нюся, нишся, гл. Плестись, тащиться. См. Плуганитися. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Цуре́ля, лі, ж. = Суре́ля.
Цу́рка, ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. III. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки.... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень