Па́гілля, ля, с. Тоненькія вѣточки.
Па́гін, гону, м. Побѣгъ, ростокъ, отпрыскъ. Ум. Пагоне́ць, пагінчик. Од доброго коріня добрий і пагонець одійде. Ном.
Па́гністкимн. Родъ растенія. КС. 1893. VII. 80.
Па́гність, ностя, м. Ноготь. О. 1861. XI. Св. 62. Добра ні на пагність. Св. Л. 281.
Пагові́ння, ня, с. = Пагоння.
Пагоне́ць, нця́, м. Ум. отъ пагін.
Паго́ння, ня, с. Соб. отъ пагін.
Паго́рок, рку, м. Пригорокъ. Стоїть панна на пагурку в червонім каптурку. Ном. № 163, стр. 295.
Па́губа, би, ж. 1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає. К. Псал. 232. 2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові). Гн. II. 143.
Пад, па́ду, м. 1) Низкое мѣсто? Закувала зозулина в саду на паду. Мил. 137. 2) мн. Террасы. Херс. г.
Па́далець, льця, м. = Веретільник, Anguis fragilis. Вх. Пч. I. 16.
Па́далиця, ці, ж. 1) Осыпавшіеся плоды, высыпавшееся зерно. 2) Растеніе, выросшее изъ падалиці 1. 3) Родъ ужа? гадюка? Чуб. I. 65.
Па́далишний, а, е, па́далишній, я, є. 1) Выросшій изъ высыпавшагося зерна или сѣмени. Падалишнє жито. 2) Незаконнорожденный. Андрій з падалишних. Харьк. г.
Па́дальник, ка, м. = Падалець. Вх. Пч. II. 16.
Падалю́к, ка, м. = Падалець. Вх. Пч. II. 16.
Па́дання, ня, с. Паданіе; паденіе. Падання і вставання. Єв. Л. II. 34.
Па́дати, даю, єш, гл. 1) Падать. 2) Опадать; выпадать. Казав єси, листоньку, шо не будеш падати. Лукаш. Падають у скотини зуби. Грин. I. 16. 3) О перьяхъ, о шерсти: падать, линять. 4) О скотѣ: падать, дохнуть отъ заразы. Як став у нас скот падать, дак нехай Бог милує, як здорово падав. Грин. I. 98. 5) Ухаживать. А коло дитини так і пада, ніби мати. Шевч. 6) Ні сі́ло, ні па́ло. Ни съ того, ни съ сего. Ні сіло, ні пало, дай, бабо, сала. Ном.
Па́датися, даюся, єшся, гл. = Падати 5. Дуже любила падаться коло нас. Сим. 231.
Па́датоньки, гл. Ум. отъ падати. Ой ти казав, кленовий листоньку, що не будеш падатоньки. Нп.
Па́дворок, рку, м. Усадьба въ предмѣстьѣ города. Ворон. г.
Пади́волос, са, м. Раст. а) Equisetum arvense. Шух. I. 20. б) Equisetum silvaticum. Шух. I. 21.
Па́дина, ни, ж. Падь, небольшая круглая долина.
Пади́стий, а́, е́. ? Падиста річка.
Пади́чій, чія, м. Водопадъ. Мнж. 188.
Паді́ж, жа, м. Падежъ. Падіж на овечок. Харьк. у.
Па́діл, долу, м. Долина, юдоль.
Па́дкати(ся), каю(ся), єш(ся), гл. Хлопотать, ухаживать, заботиться, печься о комъ изъ любви къ нему. Мати падкає за дочкою. Рк. Левиц. Падкається хазяїн коло коней, бо любе коні. Рк. Левиц. Чого се ви, Катре, так падкаєтесь без спочинку? МВ. (О. 1862. III. 62).
Падкови́тий, а, е. Усердный, ревностный. Падковитий до худоби, до хазяйства. Рк. Левиц.
Падкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц. 2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. I. 103.
Падкува́тися, ку́юся, єшся, гл. — за ким. Заботиться о комъ. Дід падкується за унуком. Рк. Левиц.
Па́дло, ла, с. 1) Падаль. 2) Бранное слово.
Падлю́ка, ки, ж. 1) Ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.
Падлю́чний, а, е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили! Зміев. у.
Падолист, ту и та, м. = Листопад 2.
Па́донько, ка, м. Судьба (несчастная). Желех.
Падчереня́, ня́ти, с. Ребенокъ падчерица. Щоб мені молодій конопель не брать і білих ручок не драть на чужії діти, на падчеренята. Чуб. III. 192.
Па́дчерка, падчірка, ки, ж. Падчерица. Да не жаль мені теї падчерки. Чуб. III. 486.
Падь, ді, ж. 1) = Падина. 2) Падежъ скота. Черк. у. 3) Медвяная роса, причиняющая болѣзнь колосьевъ. Балт. у. Падь пала (шкодлива на хліб роса). Ном. №585. 4) На ме́не падь па́ла. На меня стихъ нашелъ. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала. Лукаш. 167.
Па́жера, ри, об. Обжора. Як добрий,
