вовать. А сам хоче на столиці царем царствувати. Нп. 2) Блаженствовать, жить въ царствѣ небесномъ. Нехай царствує! Ном. № 11607.
Царськи́й, а́, е́. Царскій. Стала дружиною царській дитині. Рудч. Ск. II. 48. Царське́ свя́то. Табель, высокоторжественный день. Камен. у. Царськи́й віне́ць. Вѣнчальный вѣнецъ. А щоб ти під царський вінець не підійшла! — злобное пожеланіе дѣвушкѣ не выйти замужъ. Ном. № 3683.
Ца́рь, ря́, м. 1) Царь. До Бога високо, а до царя далеко, а ті панки, що хтять, те й роблять. Ном. № 1237. 2) — зі́лля. Раст. а) Orobus niger L. ЗЮЗО. I. 176. б) Delphinium elatum L. Драг. 31. в) Ranunculus sceleratus L. ЗЮЗО. L 133. г) Ononis hircina Jack. Вх. Зн. 77. 3) — сил. Раст. Delphinium elatum L. ЗЮЗО. I. 121. См. Царь-зілля. Ум. Ца́рик. Грин. II. 266, Царько́, царьо́к. Рудч. Ск. II. 93, 95.
Царюва́ння, ня, с. Царствованіе. Так він думками благими нехай царство обіймає, щоб за його царювання жили праведні в покої. К. Псалт. 163.
Царюва́ти, рю́ю, єш, гл. Царствовать. І в потузі твоїй будеш тихо царювати. К. Псал. 108.
Царя́, ря́ти, с. = Цареня. Шевч. II. 13.
Царягра́дка, ки, ж. Родъ турецкой бутылки. Демко вже достав царягрядку — така була в його не з малих пляшечка жбанком, — од якогось турчина чи що собі придбав. МВ. (КС. 1902. X. 144).
Ца́хати, хаю, єш, гл. Норовить. Оце ж він і цахає, щоб що небудь продати.
Цва́йка, ки, ж. Длинная жердь, которою плотовщикъ въ случаѣ надобности придерживаетъ плотъ у берега. Шух. I. 182. Вх. Зн. 77.
Цва́к, ка, м. Палочка въ ткацкомъ челнокѣ, на которую надѣвается шпулька съ нитками. Мнж. 121.
Цва́ркати, каю, єш, гл. 1) Чирикать. Желех. 2) Говорить на непонятномъ языкѣ, напр. по еврейски. Вх. Зн. 77.
Цва́х, ха, м. Липовец. у. = Цвях.
Цве́ник, ка, м. Хвастунъ. Воронеж. губ.
Цве́нькати, каю, єш, одн. в. цвенькнути, кну, неш, гл. Говорить, сказать на чужомъ языкѣ, въ которомъ слышатся звуки ц, дз, — о полякахъ, бѣлоруссахъ. К. ДЗ. 34. Лях цвенькати уже не буде. Котл. Ен. IV. 10. По лядські цвенькала. Св. Л. 54. Кортить литвинка, коли не цвенькне. Ном. № 5012.
Цве́нтюх, ха, м. Болтунъ. Достається од неї деколи, як поприїзджають, оттим цвентюхам канціляжкам. Котл. МЧ. 471.
Цви́гати, гаю, єш, одн. в. цвигнути, ну, неш, гл. Хлестать чѣмъ нибудь, напр. кнутомъ, хлестнуть.
Цви́ндрити, рю, риш, гл. = Циндрити.
Цвинта́рний, а, е. Относящійся къ погосту, кладбищу.
Цви́нтарь, ря, м. Мѣсто въ церковной оградѣ, погостъ, кладбище. Чуб. I. 48. О. 1861. XI. Св. 41. Мурована церква з високою дзвіницею давня вже; мур аж зазеленів; вимощений цвинтарь проріс травою. МВ. I. 149. А титаря на цвинтарі вчора поховали. Шевч. 175. Горбатий цвинтарь у молодого лікаря. Ном. № 13933.
Цви́ркати, каю, єш, гл. Журчать (о струѣ выдаиваемаго молока). Вх. Лем. 479. См. Циркати.
Цви́ст, ту, м. Одна пара нитей основы (у ткача). Вас. 166.
Цвікати, каю, єш, гл. Говорить рѣзко въ глаза. Чого ти мні цвікаєш — хиба я виною у тому? Подол. г. Не цвікай! годі! не боїмося. Мир. ХРВ. 262.
Цвіко́ваний, а, е. Ученый. Цвікований, та не дрюкований. Грин. II. 308. См. также варіантъ: Учений, та не дрюкований. Чуб. I. 249.
Цвіли́й, а́, е́. Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом'янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно. Ум. Цвіле́нький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. I. 255.
Цвіли́ти, л́ю, ли́ш, гл. 1) Стегать, хлестать. Желех. Вх. Зн. 77. 2) Дощ цвілит. Хлещетъ дождь, льетъ дождь. Вх. Зн. 77.
Цвілля́, ля́, с. Заплѣснѣвшій предметъ, гниль. Куди ви її братимете — таке цвілля. Рудч. Ск. II. 48.
Цві́ль, лі, ж. Плѣсень. Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла. Шевч. 668.
Цві́нтар, ра, м. = Цви́нтарь. Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. Ном. № 12480.
Цвіргота́ти, чу, чеш, гл. = Цвіркотати.
