Словарь української мови (1924)/цвях
| ◀ цв'якати | Словарь української мови Ц цвях |
цвяхований ▶ |
|
Цвях, ха, м. Гвоздь. Підїхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. III. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. Ум. Цвя́шок.