каться. Несла дійницю в руках, і молоко хлюпалось. Чуб. I. 199.
Хлюпі́й, пія́, м. Часто разливающій, расплескивающій воду. Хлюпала б тебе лиха година! Усе б тіки умивавсь та розхлюпував воду. От злидень, от хлюпій! Старобѣльск. у.
Хлюпну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хлюпати. Плеснуть. Водою йде — не хлюпне. Ном., стр. 291, № 24.
Хлю́пнутися, нуся, нешся, гл. Одн. в. отъ хлюпатися. Чай хлюпнувся і розлився. Левиц. Пов. 62.
Хлюпоста́тися, щу́ся, щешся, гл. Плескаться въ водѣ. Ном. № 12632. Тече вода із-за гаю та попід горою: хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 226. На річеньці та на дощечці, там дівчина хлюпощеться, умивається. Чуб. V. 1158.
Хлюпості́ти, щу́, сти́ш, гл. = Хлюпотіти. Щось хлюпостить постолами, чвяка щось по грязі. Г. Барв. 189.
Хлюпоті́ти, чу́, чеш, гл. Плескать. Хлюпотить вода. Черк. у. Дощ хлюпотить. Харьк. у.
Хлю́снути, ну, неш, гл. Плеснуть. Лісом іде — не трісне, водою йде — не хлюсне. Ном., стр. 291, № 24.
Хлюст, та́, м. 1) Родъ карточной игры. В хлюста, в пари, в візка іграли. Котл. Ен. I. 23. Хлюстом называется въ этой игрѣ, если у кого либо изъ играющихъ окажется три карты одной масти или три козыря, или три хва́льки, или три туза, или двѣ карты одной масти и хва́лька. КС. 1887. VI. 470. 2) Бра́ти хлюст. Въ карточной игрѣ въ хвиль имѣть у себя козырную даму, называемую также хвиль. КС. 1887. VI. 468.
Хлющ, ща́, м. хлю́ща, щі, ж. Струя дождя? Мокрий як хлющ. Ном. № 13162. Одно те, що втомилась, а друге — змокла як хлюща, так з неї і тече. Кв.
Хлю́щити, щу, щиш, гл. Стекать? Ото обмочило тебе дощем, аж хлющить.
Хля́ґа, ґи, ж. Слякоть, дождливая погода. Мнж. 193. Як його їхати, як отака хляґа буде? Канев. у. Під дощ, під шквирю, хлягу. Мкр. Г. 51.
Хляґо́за, зи, ж. = Хляґа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Хляґози́ти, зи́ть, гл. безл. Быть слякоти. Лубен. у. Мирг. у.
Хля́да, ди, ж. = Хляґа. Чуб. VII. 576.
Хлядрі́вка, ки, ж. Узоры, выдѣлываемые гончарами на глиняной посудѣ. Канев. у.
Хлядрува́ти, ру́ю, єш, гл. Расписывать узорами глиняную посуду. Тра хлядрувати миски. Канев. у.
Хля́жниця, ці, ж. Потаскуха. Харьк. у.
Хля́ка, ки, ж. = Хляґа. Що ти будеш на ліжку лежати, а я буду на хляці стояти. Лукаш. 71.
Хля́ки, ків, м. мн. 1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24. 2) = Міздря. Вас. 153, 157.
Хля́нути, ну, неш, гл. 1) = Хляти. Б'є.... аж рука хляне. Гн. I. 89. 2) Литься. А вода хляне та й хляне. Черк. у. 3) Хлынуть. З Василя кров так і хлянула, О. 1861. X. 38.
Хляп! меж. Хлопъ! Также выражаетъ ударъ. Хляп по пиці одного й другого. ЕЗ. V. 201.
Хля́пати, паю, єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Чуб. I. 154. Кінські підкови хляпали. Мир. ХРВ. 301. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. Г. Барв. 21. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе. Их. Уг. 273.
Хля́пнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хляпати. Хлопнуть. Дверима хляпнула. Г. Барв. 217. Руками хляпнуть. Полт. г.
Хля́стор, ра, м. Тряпка, въ которую заворачиваютъ пулю для винтовки.
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Хля́ти, хля́ну, неш, гл. 1) Ослабѣвать, обезсилѣвать. І враже так товкли насіння, що у Рутульців хляв і дух. Котл. Ен. V. 64. 2) Упасть въ безсиліи. А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий. Федьк.
Хля́тьба, би, ж. Мокро́та. Оце знов кров'яна хлятьба повалила і душить мене, не дає одкашлятись.
Хляще́м, нар. Въ безпорядкѣ. Кинув хазяйство хлящем. Кіев. у.
Хм! меж. Гмъ! Полт. г.
Хма́ра, ри, ж. 1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Чуб. I. 2. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла. МВ. I. 89. 2) Множество,