Словарь української мови (1924)/хляти
| ◀ хлясь! | Словарь української мови Х хляти |
хлятьба ▶ |
|
Хля́ти, хля́ну, неш, гл. 1) Ослабѣвать, обезсилѣвать. І враже так товкли насіння, що у Рутульців хляв і дух. Котл. Ен. V. 64. 2) Упасть въ безсиліи. А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий. Федьк.