Умно́зі, нар. Въ большомъ количествѣ. Не гнівайся, тестю! Не умнозі зять їде, не багато бояр везе: ой сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет.
Умня́ти, умну́, не́ш, гл. = Ум'яти. Подала курку, вони її умняли. Мнж. 92.
Умо́ва, ви, ж. Уговоръ, условіе, договоръ. Ном. № 14062. Носила зробить умову, як завтра їм ставать у бой. Котл. Ен. VI. 67. Чи забув, яка між нами з тобою умова? Г. Арт. (О. 1861. III. 104). Ум. Умо́вонька. Бодай же ти не вернувся, що умовоньку забувся: щоб їхати мимо милу, та й заїхать на годину. Нп.
Умо́вини, вин, ж. мн. = Умова. Свої вмовини ламають. К. Псал. 128.
Умо́вити, ся. См. Умовляти, ся.
Умо́вка, ки, ж. Договоръ, условіе. Я з вами не роблю умовки. Котл. Ен. V. 14.
Умовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. умо́вкнути, ну, неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Г. Барв. 154. Навіки милий глас умовк. Котл. Умовк кобзарь сумуючи. Шевч. 51.
Умо́влений, а, е. Условленный. Се був умовлений знак. К. МБ. II. 128.
Умовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. умо́вити, влю, виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляє, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. II. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. I. 29.
Умовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. умо́витися, влюся, вишся, гл. Уговариваться, уговориться, уславливаться, условиться. Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші. Стор. I. 108 Умовились (собака з вовком), що вовк ухопить у хазяїна дитину на жнивах. Ном.
Умо́вний, а, е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Умо́вно, нар. 1) Условно. 2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже. МВ. II. 109.
Умо́вчати, чу, чиш, гл. Смолчать, помолчать. Вона така, що нікому не вмоччить. Богод. у. Горе не умовчить. Ном. № 2368.
Умока́ти, ка́ю, єш, сов. в. умо́кнути, кну, неш, гл. Обмакиваться, обмакнуться. Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло, а край узяв та й умок. Черн. у.
Умокрі́ти, рі́ю, єш, гл. Вспотѣть. Біжу.... аж умокріла. Г. Барв. 236.
Умоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити? К. Псал. 212.
Умоло́т, ту, м. Умолотъ. Карбуйте собі копи, снопи і умолот. Г. Барв. 307. На зріст то вона (пшениця) й добра, та на вмолот не теє. Мир. ХРВ. 350.
Умоло́тний, а, е. Дающій большое количество мѣрокъ зерна, дающій хорошій умолотъ. Чорний овес умолотніший. Черниг. г.
Умоло́ти, умелю́, леш, гл. 1) Смолоть часть. Вмели гречки хоч на галушки. 2) Съѣсть, уплесть. Як я молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю, хамелю, — насилу 50 умелю. Ном. № 8146.
Умоло́тися, умелю́ся, лешся, гл. Подвергнуться умолу, убыли при помолѣ.
Умолоти́ти, чу́, тиш, гл. Смолотить опредѣденное количество, намолотить. Вівса, чи жита продати можна б.... — умолотити. Г. Барв. 289.
Умо́нятися, няюся, єшся, гл. Устать, утомиться.
Умордува́ти, ду́ю, єш, гл. Измучить, истомить.
Умори́ти, рю́, риш, гл. Уморить. Кого Бог сотворить, того не вморить. Ном. № 74. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004.
Умори́тися, рю́ся, ришся, гл. Устать, утомиться.
Умо́рхати, хаю, єш, гл. Утомить, сильно изморить. Хоч яка була вморхана, хоч як задихалась. О. 1861. IX. Стор. 43.
Умости́ти. См. Умощувати.
Умотати, ся. См. Умотувати, ся.
Умо́тувати, тую, єш, сов. в. умота́ти, та́ю, єш, гл. Обматывать, обмотать. Кравець у хвіст руки як умотав, так вовк там трохи не ґиґнув. Рудч. Ск. I. 5. Треба.... чорного кота вмотати в ятерину. Драг. 35. Умотай мене цим прядівом. Мнж. 46. Умотала його мідними дротами. Мнж. 39.
Умо́туватися, туюся, єшся, сов. в. умота́тися, та́юся, єшся, гл. Обматываться, обмотаться, запутываться, запутаться, Пішов до тітки — вмотавсь в намітки. Ном. № 9392.
Умоцьо́вувати, вую, єш, сов. в. умоцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Укрѣплять, укрѣпить.
Умоцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Сдѣ-
