Грин. III. 29. Хліба нема в господі — хоч груди теши: треба вготовити, одвезти в млин, а то наші жінки, як уготов їй дров, хліба, дак і мовчить. Г. Барв. 309.
Уготува́ти, ту́ю, єш, гл. Приготовить. На тім (світі) уготую тобі вічне панство. Стор. М. Пр. 71.
Уго́цати, цаю, єш, гл. Истоптать и испачкать ногами. Бач, як угоцали долівку. Кролев. у.
Угощати, щаю, єш, сов. в. угости́ти, щу́, стиш, гл. Угощать, угостить. Кумом його до себе прохав, добре угощав. Нп.
Угребти́, ся. См. Угрібати, ся.
Угриза, зи, ж. = Згриза. Вх. Зн. 21.
Угризатися, за́юся, єшся, сов. в. угри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. Въѣдаться, привязываться, привязаться.
Угри́зти, зу́, зе́ш, гл. Отгрызть. Ніяк не вгризе хліба, — такий сухий.
Угри́зтися. См. Угризатися.
У́грин, на, м. Венгерецъ. Спіймав він угрина з картками. Св. Л. 269.
У́гринка, ки, ж. Венгерка. Желех.
Угри́нок, нка, м. Родъ гриба. Угор.
Угринчук, ка, м. = Угрин. Желех.
Угріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. угребти́, бу́, бе́ш, гл. Зарывать, зарыть. Украв діжку та вгріб у полову. Пирят. у.
Угрібатися, баюся, єшся, сов. в. угребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Зарываться, зарыться, врываться, врыться, прорыться. Бува, як собак нема, у хлів угрібається звір, або й лісу пролама, та в хлів убереться. Ч. Г. В. 1853, стр. 61.
Угрі́ва, ви, ж. = Угрівок.
Угріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. угрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та гріє помаленьку; угріло Божий світ. Греб. 376. Ледачого і кожух не вгріє. Грин. I. 234. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік. Чуб. II. 238.
Угріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. угрі́тися, рі́юся, єшся, гл. 1) Согрѣваться, согрѣться, разгорячаться, разгорячиться. Ном. № 3165. Угрівся я на печі. Конст. у. 2) Только сов. в. удариться. Долоні палали, що вгрівся ними з розмахом. Св. Л. 45.
Угрі́вок, вку, м. Мѣсто, гдѣ солнце грѣетъ. Угор.
Угріши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Сдѣлать непристойное: навонять и т. п. Ном. № 14293.
У рова́тий, а, е = Вугроватий.
Угруза́ти, за́ю, єш, сов. в. угру́зти, зну, неш, гл. Вязнуть, завязнуть. Так кінь по коліна і вгруз у землю. Рудч. Ск. II. 71.
Угруща́ти, ща́ю, єш, гл. Уговаривать внушительно, даже съ угрозой. Я її не бив, а так було все угрущаю. Г. Барв. 203. Стали ви мене вгрущати, щоб не сумував. Г. Барв. 341. І хазяйка, і хазяїн угрущають і Богом, і лозиною. Г. Барв. 356.
Угу́, меж. Имѣетъ утвердительное значеніе: да. Стор. I. 15.
Угу́дина, ни, ж. = Огудина. Черн. у.
Угукати, каю, єш, гл. Говорить: угу.
Угуре́н, рна, не́, угурни́й, а́, е́ = Огурний. Ох масляно угурна, чому ти одна? як би тебе сім неділь, а посту одна. Мнж. 169. Хто не вгурен, той не голоден. Грин. I. 245. Угурного чоловіка скарає Бог. Прав. 1867. 54.
Угурно́, нар. = Огурно.
Уґабнути, ну, неш, гл. Стибрить. Ян рибалка уґабне у свого товариства риби — вона йому не буде ловиться. Ном. № 12768.
Уґаро́вувати, вую, єш, гл. Выдалбливать желобокъ, пазъ.
Уґвинти́ти. См. Уґвинчувати.
Уґви́нчувати, чую, єш, сов. в. уґвинти́ти, нчу, нтиш, гл. Ввинчивать, ввинтить.
Уґо́ґати, ґаю, єш, гл. Плохо сдѣлать. Ну, вже ж і вґоґала! Напекла, бодай ти катівських рук не втекла. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Уґрундзьовувати, вую, єш, сов. в. уґрундзювати, дзю́ю, єш, гл. Укрѣпить, увязать. Уґрундзюємо добре, що не сприсне.
Уґрунтувати, ту́ю, єш, гл. Утвердить.
Удава́ння, ня, с. Притворство.
Удава́ти, даю́, є́ш, сов. в. удати, уда́м, даси́, гл. 1) Притворяться, притвориться, дѣлать, сдѣлать видъ. Упала, а вони регочуться: удає, кажуть, удає. МВ. I. 76. Я удавав, буцім то мені й байдуже. Стор. Дурень удавав, буцім-то йому не хотілось продавати тієї шкури. Стор. I. 65. Удав, що спить. Чуб. 2) Прикидываться, прикинуться чѣмъ, корчить изъ себя что. Добрий воїн і душа щира козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. К. ЧР. Удає з себе пана.
