Уго́дно, нар. Угодно, пріятно, удобно; хорошо. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. III. 42).
Угодо́вувати, вую, єш, сов. в. угодува́ти, ду́ю, єш, гл. Выкармливать, вскормить, откармливать, откормить. Мати сина породила, породивши, вгодувала; вгодувавши, коня купила: коня купивши, до війська дала. Нп. Уже вгодували, уже й.... хотіли різать. Рудч. Ск. I. 71.
Угодовуватися, вуюся, єшся, сов. в. угодува́тися, ду́юся, єшся, гл. Откармливаться, откормиться.
Угожда́ти, да́ю, єш, сов. в. угоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Угождать, угодить. Вам хоч голову пробий, то не вгодиш. Ном. № 2699. Сам Бог людям не вгодить. Ном. № 4598. Вражі кравці не вгодили і каптан підкоротили. Мет. 114.
Уго́жий, а, е = Вгоден.
У́гол, угла́, м. = Вугол. 1) В своїй хаті і угли помагають. Ном. № 9629. 2) Чи се тая удівонька, що на углі хата. Макс.
Уголи́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Оголить, обнажить. 2) Сдѣлать бѣднымъ. Г. Барв. 434.
Уго́лос, нар. Громко. А то думають-думають ні вголос, ні мовчки. Шевч. I. 52. Троянки вголос загули. Котл. Ен. II. 29.
Угоно́ба, би, ж. Удовольствіе, удовлетвореніе. Змалював.... на вгонобу лінивому до історичнього досліду розуму. К. ХП. 37.
Угоноби́ти, ся. См. Угонобляти, ся.
Угонобля́ти, ляю, єш, сов. в. угоноби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать, доставлять, доставить удовольствіе. Помстою свій жаль угоноблю. К. ПС. 15. Угонобляють свій ледачий смак. К. ХП. 84. (Нас) сріблом-злотом угонобляли. К. ЦН. 222. Молитвами Пречисту та святих угонобляли. К. МБ. II. 125. 2) Устраивать, устроить, сдѣлать какъ слѣдуетъ. Всюди гарний був порядок, все було до діла: Харитина вгонобити знала і хотіла. Мкр. Н. 23. Тут Мася все, що треба вам, не лінувалась, вгонобила. Мкр. Г. 66. Молодий гончар робив, мисці денця не вгонобив. Макс.
Угонобля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. угон би́тися, блю́ся, би́шся, гл. Удовлетворяться, удовлетвориться, наслаждаться, насладиться. (Козацтво) танцями вгоноблялось. К. МБ. III. 245.
У́гор, у́гра, м. 1) Венгерецъ. Угри і ляхи біди додають. О. 1861. III. Кост. 30. 2) Уго́р = Вугор.
Угорі́, нар. Вверху. Чого хмара не пада додолу, а висить вгорі? Ком. Р. II. 23.
Угорі́ти. См. Угоряти.
Угорі́тися, рю́ся, ришся, гл. Разгорѣться. Вже добре вгорілось (про дрова в грубі).
Уго́рка, ки, ж. 1) Венгерка, венгерская женщина. 2) Сортъ сливъ: венгерка.
Уго́рно, нар. = Огурно. Син не хотів уклонитися, і угорно драв головку увишень, як мати нахиляла. МВ. III. 129.
Угорну́ти, ся. См. Угортати, ся.
Угоро́д, да, м. = Горо́д. На вгороді вишня, за городом дві. Мет. 47.
Угоро́джувати, джую, єш, сов. в. угороди́ти, джу́, диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. Нп. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі. Мир. ХРВ. 172.
Угоро́джуватися, джу́юся, єшся, сов. в. угороди́тися, джу́ся, дишся, гл. Вонзаться, вонзиться.
Уго́рський, а, е. Венгерскій. Король угорський. Ном. № 11699.
Угорта́ти, та́ю, єш, сов. в. угорну́ти, ну́, неш, гл. Обворачивать, обворотить, заворачивать, заворотить, закутывать, закутать. Та недужую дитину угортає в кожушину. Щог. В. 31. Угорнули в рядно (чоловіка). ЗОЮР. I. 158.
Угорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. угорну́тися, ну́ся, нешся, гл. Обворачиваться, обворотиться, заворачиваться, заворотиться.
Уго́ру, нар. Вверхъ. Угору руки підіймали. АД. I. Не дав Бог свині вгору глянуть. Ном. № 3830. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору. Шевч. 17.
Уго́рщина, ни, ж. Венгрія.
Угоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. угорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Терять, потерять часть вѣса при горѣніи. Де б те золото дівалось, як би не вгоряло. Ном. № 14058.
Угости́ти. См. Угощати.
Угото́витиСм. Уготовляти.
Уготовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. угото́вити, влю, виш, гл. Приготовлять, приготовить. Смерть младенцям вготовляє.
