Торохті́ння, ня, с. Стучаніе, громыханіе.
Торохті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. МВ. (О. 1862. III. 46). Торохтів бубон. Стор. М. Пр. 126. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. Ном. № 12896. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає. Гліб.
Торо́чення, ня, с. 1) Обшиваніе бахромой. 2) Болтовня.
Торо́чини, чин, ж. вадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в. Шейк.
Торочи́ти, чу, чиш, гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила. Грин. III. 197.
Торо́чити, чу, чиш, гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165.
То́рсати, саю, єш, гл. Трясти, двигать, толкать, дергать. Не торсай столом, бо я на йому пишу. Сквир. у. Взяла ту прислужницю та й пхнула. Баба то і вгледіла: „Що це ти її торсаєш“? Чуб. II. 31.
Торсону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно толкнуть, двинуть. Чоловік торсонув плечима Дувида. Левиц. Пов. 179. Як торсоне мене в спину. Левиц. ПЙО. I. 282.
Торува́ти, ру́ю, єш, гл. Утаптывать, пролагать дорогу. Шейк.
Торч, чі, ж. Родъ огорожи: палки изъ хвороста, укрѣпленныя вертикально. Обгородив торчу. Черк. у.
Торчи́на, ни, ж. Одна палка изъ торчі. Черк. у.
Торчови́й, а́, е́. Сдѣланный изъ торчі. Одна торчова стіна у клуні, а друга з дощок. Черк. у.
Торчо́к, чка́, м. Раст. Helvella esculenta Pers. Анн. 164.
То́сі, то́ся, меж. для выраженія плесканья въ ладоши (дѣтск.). О. 1862. IX. 119. Давно тобі тосі плескали? Неужели ты себя считаешь взрослымъ? Шейк.
То́скно, нар. Тоскливо, грустно. Не хиляйся, сосно, бо й так мені тоскно. Гол. I. 192.
То́сяти, сяю, єш, гл. Бить въ ладоши, плескать, забавлять ребенка. Шейк.
Тот, тота́, тоте́, тото́, мѣст. Тотъ, та, то. А тоті воли я купив у пана. Каменец. у. Крутиться тота фицька. Шейк. Ні за сесе, ні за тото. Фр. Пр. 6. Вона тото почула. Грин. III. 346.
Тота́м, нар. Вотъ тамъ. Ой не видко Коломиї, лишень видко сіни, тотам мого миленького кучері посіли. Гол. II. 302.
Тото́к-тото́к! меж., выражающее крикъ пѣтуха. А півник каже: тоток-тоток, не велів коток. Рудч. Ск. II. 4.
То́чений, а, е. Точеный, токарской работы. Точенії тарелі. Гол. II. 632.
Точе́ння, ня, с. Точеніе на токарномъ станкѣ.
Точи́ло, ла, с. Точило, точильный камень. Ном. № 12795. Наляга, мов коваль на точило. Ум. Точи́льце.
Точи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Точить на токарномъ станкѣ. Шейк. (Токарь) точить тарілку. Грин. III. 520. 2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. Шейк. 3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Левиц. I. 144. Кров як воду точить. Шевч. 4) — зе́рно. Очищать зерновой хлѣбъ на грохотѣ. Пшеницю точив. Екатериносл. г. 5) Рыть, взрывать. Се той звірок, що нори точить Сквир. у. Шнуровані бітки землицю точат (як танцює). АД. I. 43. 6) Грызть. Миші точать пшоно. Шейк. Шашіль точить дерево. Лисичка дірку в санях точить. Чуб. II. 119. 7) Катить. Скаже мені робити — під гору камінь точити: поточу я камінь на місто. Гол. 8) — війну́. Вести войну. Войну з ляхами точив. О. 1862. II. 57. 9) — брехню́. Врать. І почнеш їм точити такеє, чого зовсім не поводилось на світі. О. 1862. V. 29. Точить брехню цілий день. 10) — баляндра́си, тереве́ні, ля́си. Болтать вздоръ. Баляндраси точить дівці. Греб. 393. Точить баляндраси моїм дочкам. Левиц. I. 143.
Точи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? Стор. М. Пр. 92. 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. Мкр. Н. 33. 5) Катиться. Точилися вози з гори. Гол. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Кв. II. 257. Він собі такий чоловік, — куди
