Сюда́, нар. = Сюди.
Сюди́, нар. Сюда. Ні сюди, ні туди, — ні саньми, ні колесами, ні зімою, ні літом. Ном. № 7655. Сюди-туди походила, вечерять зварила. Чуб. V. 93.
Сюдо́ю, нар. Этой дорогой, этимъ путемъ, въ этомъ направленіи. Чи не бачив парубка і дівки, чи не йшли сюдою? Рудч. Ск. I. 147. Йди правдою, то скрізь тобі шляшок битий: чи тудою, чи сюдою, чи на схід сонця, чи на захід. МВ. (КС. 1902. X. 142).
Сю́ра, ри, ж. Сѣрый сердак. Вх. Зн. 68.
Сюро́к, рка́, сюрчо́к, чка́, м. Родъ свистка. Пирят. у.
Сюрча́ння, ня, с. 1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4. 2) Жужжаніе (веретена).
Сюрча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.
Сю́сі, дѣтск. = Пісі. О. 1861. VIII. 8.
Сю́сяти, сяю, аш, гл. Дѣтск.: мочиться.
Ся, мѣст. 1) Ж. р. отъ сей. Ся вже пасок тридцять ззіла. Ном. № 8655. 2) Ся, себя. Літа маї молодії, де ви ся поділи? Нп. Згадав, ся зволив та й удоволив. Ном. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь?
Ся́бер, бра, сябро́, ра́, м. Участникъ земельнаго владѣнія, компаньонъ въ торговомъ предпріятіи. Вас. 189. КС. 1890. VI. 478. Брат братові сябер. Ном. № 9399.
Сябри́нний, а, е. Артельный, товарищескій, находящійся въ общинномъ пользованіи. Сябринна оренда. Черн. г. Сябринний ліс.
Сябрува́ти, бру́ю, єш, гл. Водить компанію. Конст. у.
Ся́вкання, ня, с. Гоготаніе гусей, преимущественно гусятъ. Волын. г. Желех.
Ся́вкати, каю, єш, сявкоті́ти, кочу́, чеш, гл. О гусяхъ, преимущественно гусятахъ: гоготать. Вол. г. Гуска сявкоче. Вх. Пч. I. 15.
Сяга́ти, га́ю, єш, сов. в. сягну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Достигать, достичь, касаться, простираться, доставать, достать. Бреде старий, назад ся оглядає, а йому вода вже по шию сягає. Чуб. V. 846. З дідьком не сягай до одної миски. Ном. № 5985. По Вкраїні огні горять, під небо сягають. К. Досв. 93. 2) Хватать, хватить, стать. Узяла карбованця грошей, — думка, бач, така, що стане й на оливу; адже й не сягнуло. Лебед. у.
Сягни́стий, а, е. Дѣлающій большіе шаги. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, у другого короткі ноги, так не зійде з тим. Кіев. у.
Сягну́ти. См. Сягати.
Сяговина, ни, ж. Саженные дрова. Вх. Лем. 472.
Сягону́ти, ну́, не́ш, гл. То-же, что и сягнути, но выражаетъ большую силу дѣйствія. К. ХП. 17. І сягонеш умом до його правди. К. Іов. 24.
Сяда́ти, да́ю, єш, гл. = Сідати.
Сядови́ти, влю́, ви́ш, —ся, гл. = Садовити, —ся. Коло себе сядовить. МВ. (О. 1862. III. 40).
Ся́єво, ва, с. Сіяніе. Г. Барв. 358. К. Бай. 14. Як усміхнувсь, очам не довіряють, і сяєво лиця збірають. К. Іов. 62.
Сяжа́, жі́, ж. Кусокъ плетня, укрѣпленный на четырехъ столбахъ посреди рѣки надъ водой, на которомъ стоитъ рыбакъ съ сѣтью; такъ какъ рѣка перегорожена плетнемъ и проходъ оставленъ только подъ сяжею, то рыба идетъ прямо въ сѣть. Вх. Пч. II. 25.
Ся́йний, а, е. Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24.
Сяйну́ти, ну́, не́ш, гл. Однок. отъ сяти. Сяєвом сяйнула. К. ХП. 49. Блискавка по всьому небу сяйнула. Г. Барв. 190.
Сяк, нар. Этакъ. Не так, не сяк. Чуб. Сяк-так, сяк-не так. Кое-какъ. Сяк-так до вечора буду жить, а ввечері мій миленький прибіжить. Чуб. V. 105. Очіпок сяк-не-так наділа. Алв. 40.
Сяка́ння, ня, с. Сморканіе.
Сяка́ти, ка́ю, єш, гл. Сморкать. Се було тоді, як я сякав у рукав. Ном. № 14167.
Сяка́тися, ка́юся, єшся, гл. Сморкаться.
Сяки́й, а́, е́. 1) Этакой. І така, і сяка — тільки дайте. Ном. № 4507. 2) Сяки́й-таки́й. а) Кое-какой; пустячный. Сяка-така напасть, та спати не дасть. Ном. № 1757. Сякі-такі вареники, а все луччі галушок, сякі-такі дівчаточка, а все луччі жіночок. Нп. б) Бранное выражее-