стисну́ло. Сжалось сердце. Жа́ль ду́шу стиска́є. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає. Чуб. V. 16. 2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Чуб. III. 36. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 3) — плечи́ма. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима. Рудч. Ск. I. 212.
Стиска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. стисну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Сжиматься, сжаться, сдавливаться, сдавиться, стискиваться, стиснуться. Уже в його й рука стискалася в кулак. 2) Сбиваться, сбиться въ кучу, столпиться. Чого це ви так стиснулись, як вівці? НВолын. у. 3) — плечи́ма. = Стискати 3. Стиснувсь плечима та й пішов. НВолын. у.
Сти́ски, ків, м. 1) Стѣсненіе, сжатіе въ груди, удушье. Мил. 12. КС. 1893. VII. 80. Уроки.... стисками стискали. Мнж. 152. Як кашель або стиски їх вночі хоть трохи турбували. Мкр. Г. 68. 2) Родъ ножницъ для стрижки овецъ, безъ колецъ для пальцевъ. НВолын. у.
Сти́слий, а, е. Сжатый, тѣсный.
Сти́слість, лости, ж. Сжатость.
Сти́сну́ти, ся. См. Стискати, ся.
Стих, ха, м. 1) Стихъ (въ Библіи). 2) У стих. Безпрестанно, безпрерывно. Угор.
Сти́ха, нар. 1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. I. 53. Стиха підхождає. ЗОЮР. I. 59. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. 2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Мет. 16. Ум. Стихе́нька, стихе́сенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою. Чуб. V. 60.
Стиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. сти́хнути, хну, неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Макс. Музики стихли. Стор. М. Пр. 82. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко. Хата 14.
Стихоми́ритися, рюся, ришся, гл. = Утихомиритися. Пройшла та й буча, стихомирилось в селі. О. 1862. II. 59.
Сти́чка, ки, ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа. Екат. у. (Залюб.).
Стиша́ти, ша́ю, єш, сов. в. сти́шити, шу, шиш, гл. Утишать, утишить.
Стиша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. сти́шитися, шуся, шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. МВ. (О. 1862. I. 173). А щоб ти не стишавсь. Ном. № 3736. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Павлогр. у. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. МВ. (О. 1862. III. 66). Навіки стишилась. Мил. 165.
Стиші́ти, ші́ю, єш, гл. Стихнуть. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Сти́шка, нар. = Стиха 2. Знишка та стишка. Ном. № 3037. Так як та свиня: стишка мішки рве. Ном. № 3038.
Стіб, бу, м. Стежокъ. Шух. I. 154, 153.
Стіба́ти, ба́ю, єш, одн. в. стібну́ти, бну́, не́ш, гл. Стегать, стегнуть.
Стів, сто́лу, м. = Стіл. Шух. I. 98.
Стіг, сто́гу, м. Стогъ. Коли сіно в стозі, то забув о бозі. Ном. № 85. Козакова пшениченька в стозі. Мет. 28. Ум. Стіжо́к, стіже́чок, сто́женько. О. 1862. IV. 13.
Сті́гло, ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 142. См. Тирло.
Стіглува́ти, глу́ю, єш, гл. О стадѣ скота: останавливаться для отдыха. Стіглували там колись свині. Славяносерб. у. См. Тирлувати.
Стіже́чок, чка, м. Ум. отъ стіг.
Стіжо́к, жка́, м. 1) Ум. отъ стіг. 2) Родъ мужской стрижки. Чоловіки стрижені усі густо в стіжок, а підголених чубів щось не видно було. О. 1862. IX. 62.
Сті́йка, ки, ж. 1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. Нп. 2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки. Вас. 205.
Сті́йло, ла, с. = Стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.
Сті́йний, а, е. 1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь стойніший за того. Черк. у. 2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.
