ями було“. — А звісно, так. Треба наложить його спуховисто. Екатер. у.
Сп'юх, ха, м. Раст. Hyoscyamus niger. Вх. Пч. II. 32.
Сп'юшо́к, шка́, м. Пт. = Дрімух. Вх. Пч. II. 9.
Сп'янчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило. Черн. у.
Сп'янчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Опьянѣть. І жінку лає, і дочку, а як сп'янчиться, то всі вікном утікають. МВ. I. 53.
Сп'я́сти, ся. См. Спинати, ся.
Сп'я́тити, сп'я́чу, тиш, гл. Стибрить, украсть. Баба дождала ночі, сп'ятила ті роги і дала лепетухи до пана. Грин. I. 94.
Сп'я́чка, ки, ж. = Сп'юха. Вх. Пч. II. 32.
Сп'я́чник, ка, м. Раст. Eriophorum angustifolium L. Вх. Лем. 469.
Сра́ка, ки, ж. Задница.
Сра́льня, ні, сратва́, ви́, ж. = Срач. Не йди туди, бо то панська сратва. Лубен. у.
Сратво́, ва́, сраття́, тя́, с. Процесъ испражненія.
Сра́ти, серу́, реш, гл. Испражняться, срать.
Срач, ча́, м. Ретирадъ, нужникъ, отхожее мѣсто. Макс. (1849) 69.
Сра́чка, ки, ж. Поносъ. Волын. г.
Сребло́, ла́, с. и пр. = Срібло и пр.
Сре́м'я, м'я, с. = Стрем'я. КС. 1882. X. 24.
Срі́берний, а, е = Срібний. Твій сріберний перстень. Гол. IV. 428.
Сріблі́ти, лі́ю, єш, гл. Серебриться. Чи ба яке сукно, аж срібліє. Черниг. г.
Срі́бло́, ла́, с. 1) Серебро. Мет. 253. Срібло-злото тягне чоловіка в болото. Посл. Ростопленеє срібло. Котл. Ен. III. 41. На лядунці або золото, або срібло. ЗОЮР. I. 140. 2) — живе́. Ртуть. Ком. Р. II. 43.
Сріблоглав, ву, м. Глазетъ.
Срібло-зло́тий, а, е. Серебряный съ золотымъ. Червонії черевички на ніжечки, срібло-злотий поясочок на станочок. Нп.
Срібляни́й, а, е = Срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50.
Срібляни́к, ка́, м. Богачъ. Там пили три ляхи, дуки-срібляники. ЗОЮР. I. 201.
Срі́бний, а, е. Серебряный. Золотії бильця, срібні колокільця. Макс. Вловлять рибку — золота головка, а срібний хвостик. Мнж. 33.
Срі́бник, ка, м. = Срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180.
Срібни́ти, бню́, ни́ш, гл. Серебрить.
Срібні́сінький, а, е. Совершенно серебряный. Употреблено какъ ласкательное въ похоронномъ причитаньи. Моя й матінко, моя срібнісінька! Мил. 200.
Срібново́дий, а, е. Съ блестящими, какъ серебро, водами. Срібноводий Прут. Млак. 116.
Срібнозеле́ний, а, е. Серебристо-зеленый. Під срібнозеленим.... листом ховались птиці. Щог. Сл. 142.
Срібнолю́бний, а, е. Сребролюбивый. Не був срібнолюбний. Гн. II. 97.
Срібнолу́кий, а, е. Съ серебрянымъ лукомъ (эпитетъ бога Аполлона). Сонце являється.... в пишному образі молодої парубочої краси срібнолукого Аполлона. Левиц. I. Світ. 13.
Срібноро́гий, а, е. Эпитетъ луны: съ серебряными рогами. Молодик срібнорогий. К. Досв. 63. Зійди, зійди срібнорогий, в рожевім гаю. Федьк. III. 156.
Срібня́к, ка́, м. Серебряная монета, сребренникъ. К. ХП. 81. Обіцяли йому срібняків дати. Єв. Мр. XIV. 11.
Срібня́стий, а, е. Серебристый. Вх. Лем. 469.
Срі́брений, а, е = Срібний. Золотий стебель, срібрений колос. Грин. III. 18.
Сріб'яний, а, е = Срібний. Вх. Лем.
Сс.... = Зс....
Сса́ти, ссу, ссеш, гл. Сосать. Покірне телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.
Ста́буритися, рюся, ришся, гл. Столпиться. Стабурились коло криниці: той собі лізе води, той собі, а п'яні, та й один у криницю впав. Канев. у.
Став, ву, м. Прудъ. Чому в ставу вода руда? мабуть хвиля збила. Мет. 113. Між ярами над ставами верби зеленіють. Шевч. Ум. Ставо́к, ставо́чок. Я плаваю.... по тім ставку. Грин. II. 339.
Става́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ста́ти, стану, неш, гл. 1) Становиться, стать. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця
