Словарь української мови (1924)/срібло

by Борис Грінченко

◀ срібліти

Словарь української мови Борис Грінченко С срібло

сріблоглав ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Срі́бло́, ла́, с. 1) Серебро. Мет. 253. Срібло-злото тягне чоловіка в болото. Посл. Ростопленеє срібло. Котл. Ен. III. 41. На лядунці або золото, або срібло. ЗОЮР. I. 140. 2) — живе́. Ртуть. Ком. Р. II. 43.