на серці.... Як же жалував, як спочував. МВ. (О. 1862. I. 78).
Спочу́йливий, а, е. Сочувствующій, сострадательный. МВ. III. 103.
Спочутни́й, а, е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу. К. ХП. 24.
Спочуття́, тя́, с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.
Спо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. спости́тися, щу́ся, стишся, гл. Худать, исхудать отъ поста. Шух. I. 41.
Спо́ювати, по́юю, єш, сов. в. спо́їти, спо́ю, їш, гл. Сплачивать, сплотить, пригонять, пригнать (о плотничьей, столярной работѣ).
Спо́юватися, по́ююся, єшся, сов. в. спо́їтися, спо́юся, їшся, гл. Быть сплачиваему, сплоченному, пригнанному.
Спра́ва, ви, ж. 1) Дѣло, дѣйствіе. В той час була честь, слава — військовая справа. Макс. Ке́пська спра́ва. Плохо! Плохо дѣло! 2) Дѣло, тяжба, судебный процессъ. Нехай судці розберуть тую справу. НВолын. у. З бабою і дідько справу програв. О. 1862. X. 34. 3) Въ ариѳметикѣ: дѣйствіе. К. Гр. 100. Кон. Ар. 2. Чотирі справи з арифметики. О. 1862. III. 76. 4) У Мирнаго: актъ, дѣйствіе сценическаго произведенія. Перемудрив. Комедія в п'яти справах. (К. 1886). 5) Необходимые для какого либо дѣла инструменты, снаряды. „Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи. Учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалилася“ — А струни? — „Тільки три осталось“. Шевч. 267. Ум. Спра́вка.
Спра́ва, нар. Справа, съ правой стороны. Мизерники встають на мене справа. К. Іов.
Справде́шній, я, є. Настоящій. Справдешній козак. Плутон чи Вельзевул у них не справдешня істота. К. Іов. 40.
Спра́вджувати, джую, єш, сов. в. справди́ти, джу́, ди́ш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.
Спра́вджуватися, джуюся, єшся, сов. в. справди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Сбываться, сбыться, исполняться, исполниться, осуществляться, осуществиться. От же справдилось діявольське слово. ЗОЮР. I. 139. Той сон твій справдиться. Шевч.
Спра́вді, нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Пішов я на другий день, аж справді повнісінький улень самих п'ятаків. ЗОЮР. I. 134.
Справдо́вуватися, до́вуюся, єшся, гл. Доказывать, споря. Справдовується зо мною. Рк. Левиц.
Справедли́вий, а, е. 1) Справедливый. Справедливого чоловіка, то й Бог любить. Ном. № 6694. 2) Настоящій. Справедливий чумак був. МВ. I. 65. Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Чуб. Шукай, мати, шукай, мати, справедливої ворожки. Чуб. V. 421.
Справедли́во, нар. 1) Справедливо. 2) Дѣйствительно.
Спра́вжній, я, є. Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.
Спра́вити, ся. См. Справляти, ся.
Справи́лля, ля, с. = Справа 4. Ходять по хатах та загадують, щоб у кожного було барило з водою і всяке справилля про пожежу. Лубен. у.
Справи́чити, чу, чиш, гл. Лишить дѣвственности. НВолын. у. (Лободов.).
Спра́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ справа. 2) Исправность. За мого уряду усе було під мірою, під лічбою, під вагою: одно слово — усюди лад був, скрізь справки були. Васильк. у. 2) Сдѣлка, мировая. Угор.
Справля́ти, ля́ю, єш, сов. в. спра́вити, влю, виш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершить, произвести. Справля́ти обід, бенке́т. Давать обѣдъ, устраивать пиръ. Еней хотів обід справляти. Котл. Ен. II. 9. Батько того дурня справив обід за його. Рудч. Ск. I. 158. Ирод на свої родини бенкет справив. Єв. Мр. VI. 21. — весі́лля. Играть свадьбу. Весілля справили як треба. Стор. М. Пр. 150. — та́нці. Устраивать танцы, танцовать. А я в корчмі п'ю, гуляю, танці справляю. АД. I. 184. — ре́готи. Хохотать. Зайдуть чужі люде у хату, — вона з ними хи-хи та реготи справляє. Мир. Пов. II. 46. — мовча́нку. Молчать, отмалчиваться. Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє. Мир. Пов. II. 93. 2) Дѣлать, сдѣлать, купить (объ одеждѣ, снарядахъ, экипажахъ, скотѣ и пр.). То хустку купила, то сорочок справила кілько. МВ. I. Справлю собі колясочку, проїзжати буду. Чуб. V. 106. Справив собі пару коней. Грин. I. 200. 3) — гро́ші. Взыскивать, взыскать, получить деньги. Насилу справили гро-
