II. Ска́л(л)я, ля, с. соб. Скалы, обломки скалъ, камни. Вх. Зн. 63. Вх. Лем. 464.
Скални́к, ка́, м. Полѣно, предназначенное для лучины, но еще не расколотое. Подол. г.
Скалоо́кий, а, е. Имѣющій бѣльмо на глазу.
Ска́лочка, ки, ж. Ум. отъ скалка.
Скалуби́на, ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. I. 147.
Скалуби́нник, ка, м. Послѣдній мѣсяць зимы. Угор.
Скаль, ля, м. Часть роя пчелъ, вылетающая предварительно, чтобы отыскать мѣсто для роя. Желех. Як має виходити рій, то дня за два виходить скаль да й літа, поки знайде способне місце — тоді і рій летить. Радом. у. См. Скала 2.
Скальни́й, а́, е́. 1) Скалистый, утесистый. 2) — олі́й. Горное масло, нефть.
Скаля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Испачкать, замарать. 2) Запятнать. Хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за пороги. К. ЧР. 378.
Скамени́ти, ню́, ни́ш, гл. = Скам'янити. І очима-гадюками доню скаменила. К. МБ. III. 252.
Скамені́лий, а, е = Скам'янілий.
Скамені́ти, ні́ю, єш, гл. = Скам'яніти.
Скамна́, ни́, ж. Скамья? Столъ? Говорила сестра із сестрою, сидячи за скамною. Мет. 221. См. Скам'я.
Скамни́ця, ці, ж. = Скамна. КС. 1884. I. 32. Обозветься та Мар'єчка у світлиці, прихиливши головоньку ік скамниці. Мет. 178. Лежить мила на усю скамницю. Чуб. V. 365.
Скамня́, ні́, ж. = Скамна. Він у царя в Бога сидить за скамнею. Грин. III. 3. Ум. Скамни́чка. Чуб. V. 773.
Скам'я, м'ї́, ж. = Скамна. А в сього пана скам'я заслана, а на тій скам'ї три кубки стоять. Чуб. III. 416.
Скам'яни́ти, ню́, ни́ш, гл. Превратить въ камень. Там така баба-яга, шо хто не прибуде, зараз одуре та й скам'янить. Мнж. 33. Переносно: привести въ оцѣпенѣніе. См. Скаменити.
Скам'яні́лий, а, е. Окаменѣлый.
Скам'яніти, нію, єш, гл. Окаменѣть. Мнж. 29. Чого це тут усе скам'яніло? Мнж. 32.
Скандзю́бити, блю, биш, гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв.
Скандзю́битися, блюся, бишся, гл. 1) Скорчиться. 2) Переносно: околѣть. А шоб той собака тобі скандзюбився! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Скантува́тися, ту́юся, єшся, гл. Покоробиться, искривиться. Церква скантувалась.
Скапара́ти, ра́ю, єш, гл. Испортить, изгадить. — життя́. Бѣдственно, жалкимъ образомъ провести свою жизнь. Желех.
Скапара́тися, ра́юся, єшся, гл. Пропадать, исчезать. Уродися-вдайся, а ні, то скапарайся. Ном. № 1657.
Скапа́рити, рю, риш, гл. = Скапарати. Желех.
Ска́пати. См. Скапувати.
Скаплу́нити, ню, ниш, гл. 1) О птицѣ: выхолостить. 2) Также: лишить невинности? Молодий молоду скаплунив. Рк. Макс.
Ска́пнути, пну, неш, гл. Медленно зачахнуть, умереть. Вх. Лем. 465.
Ска́постити, щу, стиш, гл. Изгадить, испакостить.
Скапра́віти, вію, єш, гл. Загноиться (о глазахъ) Желех.
Ска́пувати, пую, єш, сов. в. ска́пати, паю, єш, гл. Скатываться, скатиться по каплѣ, вытекать, вытечь по каплѣ. Усе додолу (сльози) скапують та й скапують. Рудч. Ск. I. 138. Бодай ти очі скапали. Kolb. I. 21. Як я що винен, най перед вашими очима як віск скапаю. Фр. Пр. 176.
Скапу́титися, чуся, тишся, гл. Умереть, издохнуть, околѣть.
Скапцані́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть (о евреяхъ). Тепер він, бач, трохи скапцанів. Левиц. I. 103.
Скаралу́ща, щі, ж. Скорлупа.
Скара́ння, ня, с. Наказаніе. Левч. 55.
Скара́скатися, каюся, єшся, гл. Избавиться, отдѣлаться отъ.... Набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся. Св. Л. 235.
Скара́ти, ра́ю, єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда,
