ну я свисну, тільки ти очи зав'яжи. Рудч. Ск. I. 61. 2) Брызнуть струей. Дала руку, він здавив, — тільки пучки знать; вона здавила, — кров з під нігтів свиснула. Г. Барв. 427.
Сви́снява, ви, ж. Свистаніе, свистъ. Там така крикнява, свиснява. Левч. 62.
Свисо́вути, ну, неш, гл. Съ силой свиснуть. А він як свисоне! Новомоск. у. (Залюб.).
Свист, ту, м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Піти́ у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. 3) = Цвист. Вас. 166.
Свиста́ння, ня, с. = Свистіння.
Свиста́ти, щу́, щеш, гл. = Свистіти.
Сви́стик, ка, м. Свистокъ. Купив за п'ятака свистик та й свистить. Екат. у. (Залюб.).
Свисті́лка, ки, ж. Свирѣль. Свистять в свистілки. Котл. Ен. V. 63. Ум. Свисті́лонька, свисті́лочка. Грин. III. 59. В свистілоньку грає. Чуб. III. 127. Заграй мені в свистілочку стиха-помаленьку. Чуб. III. 125.
Свисті́ння, ня, с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю. Левиц. Пов. 139.
Свисті́ти, щу́, сти́ш и щеш, гл. Свистать, свистѣть. Лях як їсти хоче, то свище. Ном. № 877. В очах мигтить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Що в первому садочку соловейки свищуть. Мет. 242. Вітер виє звірюкою, свистить попід стріхами. Левиц. I. 42.
Свисто́вач, ча, м. = Свистун 3. Вх. Зн. 62.
Свисту́н, на́, м. 1) Свистящій человѣкъ. 2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря. 3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Ум. Свистуне́ць, свисту́нчик.
Свисту́ха, хи, ж. 1) Поносъ. Мнж. 192. 2) Застарѣлый ковыль. Мнж. 192.
Свистю́ля, лі, ж. Раст. Conium maculatum L. ЗЮЗО. I. 119.
Сви́та, ти, ж. 1) Крестьянская верхняя одежда изъ домашняго толстаго сукна, полукафтанье, родъ сермяги. Чуб. VII. 419. Гол. Од. 44. Кожухи, свити погубили. Котл. Ен. 2) — колова́. Мужской полушубокъ нагольный бараній, безъ лацкановъ, гладкій, съ стоячимъ смушковымъ воротникомъ. Вас. 154. Ум. Сви́тка, сви́точка. КС. 1893. V. 279, 283. Було в його два жупани, тепер нема й свитки. Грин. III. 201. У його свиточка — латка на латці. Рудч. Ск. II. 82.
Свити́на, ни, ж. = Свита. Гол. Од. 44. Шапка чорна, шапка чорна, а свитина біла. Мет. 38. Ум. Свити́нка, свити́ночка. У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок.... Шевч. 79.
Сви́тка, ки, ж. Ум. отъ свита.
Сви́тник, ка, м. 1) Шьющій свити. Шорник свитнику не товариш. Ном. № 1028. 2) Торгующій свитами.
Свитя́нка, ки, ж. Короткая свитка. Ввійшла дівчина.... в свитянці з червоним з холоду носом. Г. Барв. 42.
Сви́щ, ща́, м. 1) Ячейка для пчелиныхъ матокъ. Рк. Левиц. 2) = Свистун 3. Свищі в борщі. Ном. № 1930.
Сви́щик, ка, м. Свистокъ.
Сві́дер, ра, м. = Свердел. Подольск. г.
Сві́дка, ки, ж. Свидѣтельница. Закр.
Свідкува́ння, ня, с. Свидѣтельство, свидѣтельствованіе. Св. Мр. I. 44.
Свідкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Свідчити. Велике слово свідкує про величчє того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131.
Сві́док, дка, м. Свидѣтель. Св. Л. 127. Вам оце на свідки треба йти, як що бачили, як там він її бив. Лебед. у.
Свідо́мий, а, е. 1) Извѣстный, знакомый. Се корова свідома — хиба ж ми не знаємо її. (Залюб.). Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав. Мкр. Г. 39. 2) — чого́. Знакомый съ чѣмъ, свѣдущій въ чемъ. К. Кр. 35. Як і ви свідо́мі. Какъ и вамъ извѣстно. Гн. I. 68. 3) Сознательный.
Свідо́мість, мости, ж. 1) Знакомство. По свідомости це я вас наділив. Полт. Для мене усе зроблять по свідомости. Ном. № 183. 2) Сознаніе.
Свідо́мо, нар. 1) Извѣстно, знакомо. 2) Сознательно.
Сві́дчення, ня, с. Свидѣтельство. Архиреї шукали свідчення. Єв. Мр. XIV. 55.
Сві́дчий, чого, м. = Свідок. Пирят. у.
Сві́дчити, чу, чиш, гл. Свидѣтельство-
