Словарь української мови (1924)/свистун

by Борис Грінченко

◀ свистовач

Словарь української мови Борис Грінченко С свистун

свистуха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Свисту́н, на́, м. 1) Свистящій человѣкъ. 2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря. 3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Ум. Свистуне́ць, свисту́нчик.