Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/605

Ця сторінка вичитана

9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084. 2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Нп. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. I. 112. Рушай! Трогай! Маршъ!

Руша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. ру́шитися, шуся, шишся, гл. Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться, шевелиться, шевельнуться. Ольга не рушалася з місця. Левиц. Пов. 120. Батько рушився в дорогу. Зміев. у. А ну, рушайтесь на роботу. Волч. у. Ві́тер руша́ється. Поднимается вѣтеръ. Зміев. у.

Руше́ння, ня, с. Ополченіе. Владика благословляє нас на рушення. М. Пр. 51. Мов посполитеє рушення латина в царстві завелось. Котл. Ен.

Ру́шити, ся. См. Рушати, ся.

Рушля́та, ля́т, с. мн. Родъ дѣтской игры. Мил. 56.

Ру́шний, а, е. Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.

Рушни́к, ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря по употребленію: рушник-ути́рач — для лица и рукъ, — сти́рок — для вытиранія посуды, кілкови́й — богато вышитый — для украшенія образовъ, картинъ, божни́к — для иконъ, плочеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарко́вий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вас. 167, 168. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. Чуб. V. 927. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. Левиц. I. 27. Рушники́ подава́ти. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. На рушнику́ стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. Чуб. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Чуб. VII. 417. Ум. Рушничо́к.

Рушни́ця, ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. Рушни́чка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. I. 169.

Рушничо́к, чка́, м. Ум. отъ рушник.

Ру́шно. См. Ручно.

Рушту́нок, нка, м. = Риштунок. Федьк. Пов. 65.

Рьоб, ба, м. Игра = Хрещик. Мил. 55.

Рюм, му, м. Плачъ.

Рю́ма, ми, об. Плакса. См. Рюмса.

Рю́мати, маю, єш, гл. Плакать. Та годі тобі рюмати.

Рюмо́к, мка́, м. Въ выраж. удра́ти рюмка́ — заплакать, заревѣть. Чи не вдере Микола рюмка? Зміев. у.

Рю́мса, си, об. Плакса.

Рю́мсання, ня, с. Плачъ.

Рю́мсати, саю, єш, гл. Плакать, рюмить. Ном. № 13527.

Ряб, бу, м. = Рьоб. Мил. 55.

Ря́бець, бця, м. Родъ коршуна. Так рябцем і вхопить. Ном. № 13678.

Ряби́й, а́, е́. Пестрый. Рябії курчата. Чуб. III. 138. 2) Рябый, покрытый оспинами, рыжими пятнами. А я ряба родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 604. Ум. Рябе́нький, рябе́сенький. Ти, голубе сивесенький, ти на крильця рябесенький. Грин. III. 184.

Ряби́на, ни, ж. Рябина, Sorbus aucuparia. Чуб. V. 742.

Ряби́ти, блю́, би́ш, гл. Дѣлать пестрымъ.

Рябі́сінький, а, е. Совершенно пестрый, совершенно рябый.

Рябі́сінько, нар. Совершенно пестро, рябо.

Рябі́ти, бі́ю, єш, гл. Пестрѣть. Св. Л. 308.

Рябі́тися, бі́юся, єшся, гл. Виднѣться въ видѣ отдѣльныхъ пятенъ, точекъ. На горі, далеко за долиною.... щось рябілося, і не пізнати, чи люде ходили, чи товаряка паслась. Св. Л. 211.

Рябкани́стий, а, е. Пестрый. См. Рябий 1. Вх. Зн. 61.

Рябко́, ка́, м. 1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Кіев. у. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Котл. Ен. IV. 19. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... Кух. (О. 1861. XI. 27.  2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. Ном. № 7129. 3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку! Мил. 42.

Ря́бо, нар. 1) Пестро. Аби, бабо, рябо.