ваться, растянуться. 2) Растаскиваться, растащиться.
Ростяпа́ка, ки, об. Разиня. Ото ще чортова ростяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Росха́вити, влю, виш, гл. Разставить. Руки росхавила, рота роззявила. Чуб. IV. 355.
Росхапа́ти. См. Росхапувати.
Росха́пувати, пую, єш, сов. в. росхапа́ти, па́ю, єш, гл. Расхватывать, расхватать. Товариство миттю випило воду і росхапало сухарі. Стор. М. Пр. 113.
Росхвали́тися. См. Росхвалюватися.
Росхва́люватися, лююся, єшся, сов. в. росхвали́тися, лю́ся, лишся, гл. Хвастать, расхвастаться. А додому йди, — не росхвалюйся. Грин. III. 695.
Росхвилюва́тися, лю́юся, єшся, гл. Взволноваться, разволноваться.
Росхві́яти, ві́ю, єш, гл. Растратить, промотать. Як почали гуляти, то геть чисто росхвіяли батьківську працю. Брацл. у.
Росхворі́тися, рі́юся, єшся, гл. Расхвораться. Вона стогне, наче росхворілась. Мнж. 38.
Росхе́кати, каю, єш, гл. Разбить, расколотить. Росхекала вже знову миску? От ручки! Харьк.
Росхили́ти, ся. См. Росхиляти, ся.
Росхи́льчастий, а, е. Расходящійся въ разныя стороны: о рогахъ, рядомъ стоящихъ кольяхъ и пр. Поставив ручиці дуже росхильчасті. Рк. Левиц.
Росхиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. росхили́ти, лю́, лиш, гл. Разгибать, разогнуть въ разныя стороны. Вітер жито росхиляє. Мет. 366. Ой із-за гори буйний вітер повіває та вишневий садочок росхиляє. Чуб. V. 798. А я смерти не боюся.... гостоньками обсажуся. — Чоловіче, що ти знаєш, що смерть гостей росхиляє, та й на тебе постягає. Чуб. V. 1093.
Росхиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. росхили́тися, лю́ся, лишся, гл. Разгибаться, разогнуться. Жала Ганна й не росхилялась. Чуб. V. 721. Росхиліться, калинові віти! Мет. 266.
Росхи́та, ти, об. Имѣющій нестройную походку, ходящій раскачиваясь. Така вже з неї росхита, — як іде, то все росхитується. Кобел. у.
Росхита́ти, ся. См. Росхитувати, ся.
Росхи́тувати, тую, єш, сов. в. росхита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Расшатывать, расшатать. Росхитав стовпа так, що скоро впаде. Харьк. 2) Раскачивать, раскачать. Не росхитуй човна, бо вивернешся. Полт. г.
Росхи́туватися, туюся, єшся, сов. в. росхита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Расшатываться, расшататься. Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 2) Раскачиваться, раскачаться.
Росхід, хо́ду, м. Расходъ. Більший росхід, ніж прихід. Ном. № 10572.
Росхідни́й, а́, е́. Расходящійся. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи широкі, на великі дороги росхіднїі. АД. I. 116.
Росхі́дни́к, ку, м. а) Arctostaphylos, Uva ursi Spreng. ЗЮЗО. I. 112. б) Sedum acre L. Вх. Пч. I. 12. ЗЮЗО. I. 136. в) Glechoma hederacea L. ЗЮЗО. I. 124.
Росхі́дниця, ці, ж. Угощеніе, устраиваемое молодежью въ день окончанія (за недѣлю до Рождества) хожденія на вечерниці. Kolb. I. 76.
Росхли́патися, паюся, єшся, гл. Расплакаться.
Росхлю́пати, ся. См. Росхлюпувати, ся.
Росхлю́пувати, пую, єш, сов. в. росхлю́пати, паю, єш, гл. Расплескивать, расплескать, расплеснуть. Не росхлюпуй води по дурному — ти її не носила. Харьк.
Росхлю́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. росхлю́патися, паюся, єшся, гл. Расплескиваться, расплескаться (о жидкости). Поки донесла воду, то по пів відра росхлюпалось, так бігла. Харьк.
Росхо́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. росходи́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Только сов. в. Заходить, приняться ходить. Ти, козо, росходися, розвеселися. Грин. III. 55. Росходилась, як квочка перед бурею. Ном. 2) Усиливаться, усилиться (о вѣтрѣ); сердиться, разсердиться, выйти изъ себя, войти въ азартъ; капризничать, раскапризничаться. Еней і сам так росходився, як на аркані жеребець. Котл. Ен. Мала дитина не давала досі вночі спокою і часом росходжувалась саме при гостях. Левиц. I. 355. Росходився, як московський постіл. Ном. № 3414.
Росхо́дини, дин, ж. мн. Конецъ сходки, собранія.
Росхо́дитися, джуся, дишся, гл. = Розіходитися. Хтось співає.... Голос тон-
