Роспсо́титися, чу́ся, тишся, гл. = Розопсіти. Ей, то то ти дуже вже роспсотився. Ном. № 2925.
Роспу́джувати, джую, єш, сов. в. роспу́дити, джу, диш, гл. Разгонять, разогнать. Мир. ХРВ. 117. Роспуджував, мов птаство, татарву. К. ПС. 65. Чи ба! вівці роспудив. Кобел. у.
Роспужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Роспудити. Да й він мені не звертав, вірні коні роспужав. Чуб. V. 741.
Роспу́ка, ки, ж. Отчаяніе. К. Кр. 31. О, розлука, мій миленький, розлука, розлука, — комусь буде потішенька, а мені роспука. Гол. II. 778. Ударила з роспуки об поли руками. Г. Барв. 531.
Роспука́ти, каю, єш, сов. в. роспу́кнути, ну, неш, гл. 1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди. Рудан. I. 13. 2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, — вона роспукає. Рудан. I. 14.
Роспука́тися, ка́юся, єшся, сов. в. роспу́катися, каюся, єшся, гл. 1) = Роспукати, роспукнути 1. Переносно: прійти въ отчаяніе. Вийди дівчино, бо ся з жалю роспукну. — Хоч пукай, хоч ся зараз роспукай, раз тобі кажу: иншої собі шукай. Чуб. V. 157. 2) = Роспукати, роспукнути 2. Піднялись стебелинки, роспукались цвіточки. Кв. I. 29. Морозенко, козаченько як мак роспукався. Грин. III. 590.
Роспу́ківка, ки, ж. Распустившійся цвѣтокъ. Роспуковка, перва квітка. Г. Барв. 125.
Роспу́кнути. См. Роспукати.
Роспу́кнутися, вуся, нешся, гл. 1) = Роспукатися 1. Прийде мі ся роспукнути, хлопче за тобою. Гол. III. 395. 2) = Роспукати 2.
Роспу́куватися, куюся, єшся, гл. = Роспукатися. ЗОЮР. II. 77. Г. Барв. 222. А дівчина, справді, як та квіточка роспукується. МВ. I. 98.
Роспу́рхатися, хаюся, єшся, гл. Распорхаться. Як пішов горобчик танцювати — роспурхався, розцвіркався. Грин. III. 663.
Ро́спуск, ку, м. 1) Роспускъ, распущеніе, отпущеніе. 2) Потворство распущенности, неповиновенію. Через твій роспуск двох робітників утеряли. МВ. (О. 1862. III. 74).
Роспуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. роспусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120. 2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти роспустила. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. I. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не роспускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки роспустила. Стор. II. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи! 3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8. 4) Распарывать, распороть. Пір'я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60. 5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227. 6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. I. 26. 7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід роспусти. Чуб. I. 73. 8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.
Роспуска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. роспусти́тися, щу́ся, стишся, гл. 1) Распускаться, распуститься, развернуться. Роспустився як циганська пуга. Ном.
