Словарь української мови (1924)/роспукатися

by Борис Грінченко

◀ роспукати

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспукатися

роспуківка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспука́тися, ка́юся, єшся, сов. в. роспу́катися, каюся, єшся, гл. 1) = Роспукати, роспукнути 1. Переносно: прійти въ отчаяніе. Вийди дівчино, бо ся з жалю роспукну. — Хоч пукай, хоч ся зараз роспукай, раз тобі кажу: иншої собі шукай. Чуб. V. 157. 2) = Роспукати, роспукнути 2. Піднялись стебелинки, роспукались цвіточки. Кв. I. 29. Морозенко, козаченько як мак роспукався. Грин. III. 590.