ніти. Саме розвиднятись стало. НВолынс. у. Вже на дворі стало розвиднятись. Левиц. Пов. 37.
Розви́лина, ни, ж. Мѣсто развѣтвленія вѣтвей. Міусск. окр.
Розви́листий, а, е. Вѣтвистый. Розвилисте дерево. Міус. окр.
Ро́звилки, лок, ж. Расходящіяся дороги.
Розвину́ти, ну́, не́ш, гл. = Розвити. Не дасть йому розвинути художницького смаку. К. ХП. 18. Розвинути прапорці.
Розвину́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Розвитися. Головка хитнулась, коса розвинулась. Рудан. I. 32. Ой гаю мій, гаю, як ся мені не розвинеш, то тя порубаю. Гол. III. 323.
Розви́ти, ся. См. Розвивати, ся.
Ро́звиток, тку, м. Развитіе. Желех.
Розвиха́ти, ха́ю, єш, гл. Раскачать.
Розвиха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Раскачаться. 2) О вѣтрѣ: усилиться. Завірюсі аби рушити, а то розвихається. Харьк. у.
Розвіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. розві́яти, ві́ю, єш, гл. Развѣвать, развѣять. Шевч. 8. Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває. Чуб. V. 40. Шкода, шкода білого цвіту, що розвіяв вітер по всьому світу. Чуб.
Ро́зві́д, воду, м. 1) Разводъ, расплодъ. Курей і гусей на розвід дала. Св. Л. 278. Ой одчиняй, наш паночку, новий двір, бо несем тобі віночка на розвід. Чуб. III. 246. 2) Разрывъ, ссора. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі між нами розводу. Мет. 46. 3) Порядокъ, толкъ. І сьому дала розвід, і тому дала розвід, а все розумно, все обачно. Федьк. Пов. 31.
Розві́дати, ся. См. Розвідувати, ся.
Ро́звідка, ки, ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. К. Іов. 76. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ.
Розвідна́, но́ї, ж. Разводная, бракоразводный актъ. Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, — так я не схотів. Павлогр. у.
Розві́дувати, дую, єш, сов. в. розві́дати, даю, єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала. Чуб. V. 1045. 2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав. Чуб. V. 1163.
Розві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. розві́датися, даюся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Дізнався я про землю; заманулося ще розвідатись про небо. Ком. I. 18. За колотнечею то що Антосьо не гаразд розвідувався, чого то приїздили люде з Солодьків. Св. Л. 300.
Ро́звій, вою, м. Развитіе. Галиц.
Розвінча́ти. См. Розвінчувати.
Розві́нчувати, чую, єш, сов. в. розвінча́ти, ча́ю, єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101.
Розві́рити, рю, риш, гл. Раздать въ долгъ. Розвірив шинкарь у позичку рублів сто. Костантиногр. у.
Розвірня́ка, ки, об. Разиня, ротозѣй. Я стою проворняка, а він їде розвірняка, та мені дигильом у рот. Ном. № 6594.
Розві́рчувати, чую, єш, сов. в. розверті́ти, рчу́, тиш, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать. Левиц. Пов. 204. Мет. 210. Я молода не втерпіла, взяла платтє розвертіла. Чуб. V. 740. Як би ми схотіли, ми б її (покриту молоду) розвертіли. Грин. III. 490.
Розві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. розверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать что либо на себѣ намотанное. Висока… все розвірчувалась (з вуалю) та чепурилась. Левиц. Пов. 205.
Розві́сити, шу, сиш, гл. 1) = Розвішати. 2) — вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.
Розві́тритися, риться, гл. безл. Сдѣлаться вѣтрено (о погодѣ).
Розві́шати. См. Розвішувати.
Розві́шувати, шую, єш, сов. в. розві́шати, шаю, єш, гл. Развѣшивать, развѣсить. МВ. II. 134. Накупив бубликів, розвішав їх уночі перед вікнами. Рудч. Ск. I. 188. Ой я тую одеженьку по тину розвішу. Чуб. V. 719.
Розві́яти. См. Розвівати.
