(въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. Рога́та пла́хта = Плахта рога́тка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136.
Рога́тина, ни, ж. 1) Рогатина. Преться як віл на рогатину. Ном. № 13691. 2) Родъ кинжала. Гол. Од. 66. Ум. Рога́тинка.
Рога́ч, ча́, м. 1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном. 2) = Рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. III. 458. 3) = Олень. Вх. Пч. II. 6. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. I. 6. Ум. Рога́чик.
Рога́чик, ка, м. 1) Ум. отъ рогач. 2) мн. Родъ вышивки. Г. Барв. 216.
Рогачи́лно, на, с. Древко къ ухвату. Канев. у.
Рога́чка, ки, ж. 1) Рогатая овца. Вх. Лем. 461. 2) = Рогатівка. Грин. III. 270. Шо за мода, шо за мода — все шапки рогачки. Чуб. V. 1194. 3) Раст. Sisymbrium pannonicum. 4) Насѣк. уховертка. Харьк. г. 5) Двузубая кирка, двузубыя вилы для выбрасыванія навоза.
Роговня́, ні́, ж. Въ волынкѣ: рожекъ козы, прикрѣпленный къ концу трубки. О. 1862. V. Кух. 38.
Рогі́жник, ка, м. Выдѣлывающій рогожи. Вас. 176.
Рогі́з, го́зу, м. Болотное растеніе, Typha angustifolia. ЗЮЗО. I. 140. Котл. Ен. III. 64. О. 1862. I. 55. Покинь сани, візьми віз, та й поїдем по рогіз. Ном. № 546.
Рогі́тра, ри, ж. У гребенниковъ: перерѣзанная по длинѣ обыкновенная столярная пила. Вас. 164.
Рогове́, во́го, с. Плата за выпасъ рогатаго скота. Заплатив рогового сім карбованців.
Рогови́й, а́, е́. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. I. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла вставив тільки на кінці пальців. Чуб. I. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова́ худо́ба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Рого́вка, ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Рого́жа, жі, ж. Рогожа. Чуб. II. 118. Милого ложа — міх да рогожа, то мені постіль гожа. Чуб. V. 21. Ум. Рого́жка.
Рогожи́на, ни, ж. Рогожка, плохая рогожка. Мав я собі хорошую постіль, ой пуховую перину, а тепер я маю одним одну рогожину. О. 1862. V. 88.
Рого́жка, ки, ж. Ум. отъ рогожа.
Рого́жовий, а, е. Сдѣланный изъ рогожи.
Рогоза́, зи́, ж. = Рогіз. Хиба росте папирус уз болото, і рогоза живе в безвідній суші? К. Іов. 18.
Рогозо́вий, а, е. Сдѣланный изъ рогози. На козаку бідному нетязі три сиромязі, опанчина рогозовая, поясина хмельовая. Дума.
Рогу́лька, ки, ж. 1) Ум. отъ рогуля. 2) мн. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. I. 139.
Рогу́ля, лі, ж. 1) Искривленное бревно, искривленная палка. 2) Въ загадкѣ: самка рогатыхъ животныхъ. Ном. стр. 293. 3) Палка съ раздвоеніемъ на концѣ, употребляемая при ловлѣ раковъ для вспугиванія ихъ. О. 1861. XI. 116. Ум. Рогу́лька, рогу́лечка. Ном. № 13056.
Ро́ґлик, ка, м. = Рогач 4. Вх. Пч. Н. 27.
Рода́к, ка́, м. Родственникъ. Черк. у.
Рода́тися, да́юся, єшся, гл. 1) Родниться, вступать въ родство. Александров. у. 2) Поддерживать родственныя отношенія, признаваться въ родствѣ. Старі повмірали, а молоді не дуже вже родаються. Черк. у. Хто з нами родається, той і родич нам. Лебед. у.
Рода́чка, ки, ж. Родственница.
Роде́ля, лі, ж. Родъ рыболовнаго снаряда. Черк. у.
Роджа́ти, джа́ю, єш, гл. Рождать. І роджає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13.
Ро́джений, а, е. 1) Прич. отъ роди́ти. Ангел Михаїл не роджений, тілько сотворений. Гн. I. 5. 2) Родной. Вийди, мати, з хати познавати дитяти: єдного родженого, другого судженого. Мет. 172.
Родзи́нки, нок, ж. мн. Изюмъ. Мкр. Н. 31. Св. Л. 184. Каплоуху хоч родзинками годуй, а все буде каплоуха. Ном. № 2832. Ум. Родзи́ночки.
Родзинко́вий, а, е. Изюмный.
Родзи́ночки, чок, ж. мн. Ум. отъ родзи́нки.
Ро́диво, ва, с. 1) Роды. Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво
