разбогатѣть. Озолотитись можна його худобою.
Озува́ти, ва́ю, єш, сов. в. озу́ти, зу́ю, єш, гл. Надѣвать, надѣть (обувь), обувать, озуть. Ізвечора русу косу чесала, а опівночі черевички озувала. Чуб. III. 219.
Озува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. озу́тися, зу́юся, єшся, гл. Обуваться, обуться. Чи чобіт добуває, чи в постоли озувається. Мет. 191.
О́зьмінь = Узьмінь. Козелец. у. Слов. Д. Эварн.
Озю́м, му, м. 1) Изюмъ. 2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535.
О́зь-де, нар. = Ось-де. Ум. О́зьдечки. Бо вже ж годі цілувати, бо озьдечки їде мати. Чуб. V. 233.
Ой, межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам'яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой сама я, сама, як билина в полі. Чуб. V. 619. Ой гляну я, подивлюся, на той степ, на поле. Шевч. 422.
О́йкати, каю, єш, одн. в. ойкнути, ну, неш, гл. Все поле ойкнуло од жаху.
Ойо́йкати, каю, єш, гл. = Ойкати. Ойойкай мов той жид у синагозі. К. Дз. 75.
Ок, пред. = Ік. Мил. 180. Коли ж вас, моя матінко, в гості дожидать? Чи вас ок Різдву, чи вас ок Великодню, чи вас ок святій неділонці. Мил. 196. Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер ок мені. Мил. 112.
Ока́дькуватий, а, е. Коренастый, плотно сложенный. Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий. Новомоск. у.
Оказа́тися. См. Оказуватися.
Ока́зія, зії, ж. 1) Случай, особый случай; происшествіе; необычайное событіе, несчастное происшествіе. Що за оказія? — мов не то село стало. Грин. I. 290. Хиба оказія яка, то купе горівки, а то й не кажи. Каменец. у. Справедливе небо не синє, а червоне; як коли, до воно росчиняється, тільки на яку небудь оказію: на войну або на помірок, або на голод. Чуб. I. 2. Лава тріщить — на оказію в хаті. Грин. I. 255. 2) Съ измѣн. удар.: Оказі́я. У Мкр. употребл. въ знач.: предвѣщаніе. По поводу сороки, предвѣщавшей вдовѣ гостей-сватовъ, говорится, что она Оказію на господі про талан свій має. Мкр. Н. 15. 3) Съ тѣмъ же удар., что и 2. Сѣверное сіяніе (какъ предвѣщающее необычайное событіе?) Мнж. 148, 187.
Ока́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. оказа́тися, жу́ся, жешся, гл. Отзываться, отозваться, объявиться, показаться. Я до нього: хто там? Окажись — хто! — Не обзивається. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ока́їстий, а, е. Съ бѣлыми пятнами вокругъ глазъ. Вх. Лем. 443.
Ока́йка, ки, ж. Бѣлая овца съ черными пятнами вокругъ глазъ. Вх. Уг. 255.
Окаля́сом, нар. Вокругъ, окольнымъ путемъ. Тепер і Бог ходить окалясом, а колись ходив по землі. Борз. у.
Ока́нь, ня́, м. Большеглазый, пучеглазый. Канев. у.
Ока́пини, пин, ж. мн. То, что течетъ со свѣчи.
Окарува́ти, ру́ю, єш, гл. См. Карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Мет. 241.
О́каряч, нар. Разставя ноги. А пані ходе по базарю окаряч. Лебед. у.
Ока́тий, а, е. Большеглазый. Константиногр. у.
Ока́хтист, та, м. Акаѳистъ. Найму за вас окахтист Брацькій Богородиці. Левиц. Пов. 80.
Ока́ція, ції, ж. Акація. Понасажувано… окацій. О. 1862. IV. 70.
Окацу́бнути, ну, неш, гл. Окоченѣть, замерзнуть. Борз. у.
Окаюва́ння, ня, с. Замокъ связывающій два куска дерева. Мнж. 187.
Окая́нний, а, е. Окаянный. Щоб тебе окаянного земля не приняла. К. ЧР. 379.
Окая́нець, нця, м. Окаянный человѣкъ. Ум. Окая́нчик. Майданчики — окаянчики, не вмієте хліба з поля їсти. Мет. 466.
Окая́нниця, ці, ж. Окаянная. Насупроти сих окаянниць квартал був цілий волоцюг. Котл. Ен.
Оке́ан, ну, м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124.
О́кид, ду, м. Оставшіеся на убранной нивѣ колосья. Окид на птицю, нехай і вона поживляється. Харьк. г.
Окида́ти, да́ю, єш, сов. в. оки́нути, ну, неш, гл. Окидывать, окинуть. Сам
