Словарь української мови (1924)/ось
◀ осушуватися | Словарь української мови О ось |
осьмак ▶ |
|
Ось, нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. Науме! де ти'? — Ось. Аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. Ось-де, о́сь-дечки, ось-о́сь-де. Вотъ гдѣ. Ось-осьде я, коли вам треба. Котл. Ен. I. 17. Ось-та́к. Вотъ такъ, вотъ такимъ образомъ. Ось-що. Вотъ что. Той побачите, що ось-що ваші славні Брути. Шевч. Ось-ну́. А-ну ко! Ось-ну вип'ємо по чарці. От задушу я злу личину, ось-ну лиш тілько завертись. Котл. Ось-о́сь, ось-ось-о́. Вотъ тутъ. Ось-як. Вотъ какъ.