Рида́ння, ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. II. 145.
Рида́ти, да́ю, єш, гл. Рыдать. Ой я плачу і ридаю по свойму нещастю. Мет. 65.
Ридва́н, на, м. Дорожная карета, колымага. К. ЧР. 54. Кв. I. 233. Поїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен.
Ридва́нний, а, е. Относящійся къ ридвану.
Риж, жу, м. Oryza sativa L, рисъ. Ном. № 7588. Котл. Ен. IV. 67. ЗЮЗО. I. 130.
Риже́нький, а, е. Ум. отъ рижий.
Рижиї́ще, ща, с. Поле, гдѣ былъ рижій. Лохв. у.
Ри́жий, а, е. Рыжій. Чорноброва, як риже теля. Ном. № 8525. Ум. Риже́нький.
Рижіє́вий, а, е. Сдѣланный изъ рижія. Рижієва олія. Мир. Пов. I. 142.
Рижі́й, жію́, м. Раст. Camelina sativa. ЗЮЗО. I. 115.
Рижі́ти, жі́ю, єш, гл. = Рудіти.
Рижо́к, жка́, м. Грибъ, рыжикъ. Кв. I. 90. Такий червоний, як рижок. Ном. № 8585. На високій полонині уродили рижки. Гол. I. 164.
Рижу́ха, хи, ж. Раст. Draba nemorosa. ЗЮЗО. I. 121.
Ри́за, зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. I. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) Попови́ ри́зи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = Різа.
Ри́ззя, зя, с. Лохмотья. К. ПС. 51. Ветхе риззя обтріпалось і на латах лати. К. МБ. II. 135. Старець.... труситься в дирявому риззі. Г. Барв. 271.
Ри́зи, зей, ж. мн. Родъ сбитаго изъ бревенъ деревяннаго желоба, по которому гуцульськіе древорубы спускаютъ съ горы внизъ срубленныя деревья. Шух. I. 178.
Ризі́нка, ки, ж. Одно изъ бревенъ, употребляемымъ для устройства ри́зей. См. Ризи. Шух. I. 178, 179.
Ри́зка, ки, ж. Половина загона отдѣленная во владѣніе другому лицу. Черниг. г.
Ри́зник, ка, м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія.
Ри́зниця, ці, ж. Ризница. Стор. II. 136.
Ри́йка, ки, ж. Навозный жукъ. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27.
Рик, ку, м. 1) Рычаніе. 2) Ревъ (вола, коровы). Г. Барв. 245. На воло́вий рик. Пространство, на которомъ слышенъ ревъ вола. Ном. № 7747. Могила од могили на воловий рик.
Ри́кало, ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Рика́ння, ня, с. 1) Рычаніе. К. ХП. 52. Рикання їх в чагарняках чувати. К. Іов. 2) Ревъ (вола, коровы).
Рика́ти, ка́ю, єш, одн. в. рикну́ти, ну́, неш, гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, — збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. I. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н.-Волын. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Каменец. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. Рикає, наче лев. К. МБ. II. 124.
Рикну́ти. См. Рикати.
Рику-рику! меж. выражающее подражаніе рычанію или реву животнаго. Корівонька рику-рику! Рудч. Ск. I. 50.
Рику́ля, лі, ж. Ласкательное названіе коровы. У рикулі штурі кулі. Ном. стр. 293, № 114.
Ри́ло, ла, с. 1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Чуб. III. 263. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом. Рудч. Ск. I. 23. 2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім. Ном. № 6315.
Ри́льний, ного, м. Испорч. лі́рник. Сим. 149.
Риля́, лі, ж. Испорченное, то-же, что ліра 2. Сим. 149.
Риля́ч, ча́, м. Животное съ рыломъ, кабанъ. Рудч. Ск. I. 22.
Римаре́нко, ка, м. Сынъ шорника. См. Лимаренко.
Римарі́вна, ни, ж. Дочь шорника. См. Лимарівна.
Ри́марка, ки, ж. Жена шорника. См. Лимарка.
Ри́марство, ва, с. Шорное ремесло, шорничество. О. 1861. I. 311. См. Лимарство.
Ри́марський, а, е. Шорный. См. Лимарський.
Римарчу́к, ка, м. 1) Сынъ шорника. 2) Подмастерій у шорника.
Римарчя́, чя́ти, с. Дитя шорника.