Прострінь, ня, м. = Простень. Вх. Зн. 55.
Простроми́ти. См. Простромлювати.
Простро́млювати, люю, єш, сов. в. простроми́ти, млю́, миш, гл. Ногу… так і простромив шаблюкою. Драг. 207. От-от бугай настигне, от-от простроме рогом наскрізь Максимову спину. Мир. ХРВ. 129. 2) Просовывать, просунуть. Простромив голову в двері. Радом. у.
Проструга́ти. См. Простругувати.
Простру́гувати, гую, єш, сов. в. проструга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Проходить, пройти строгая, прострогать. 2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє. Мил. 193.
Простува́ти, ту́ю, єш, гл. Идти прямо, направляться. Хто простує, той дома не ночує. Ном. № 11406. Простували вони до Лубень невеличкими купами. Стор. МПр. 60. Пливе військо, простуючи униз до порогів. Морд. К. 5. Скрізь по потоках пасовиська покладені корита, якими простує вода з.... менших потоків. Шух. I. 185.
Простугоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить. МВ. I. 22.
Простуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Охладить, охолодить. 2) Простудить.
Простуди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Охладиться. 2) Простудиться. Простудилася ти, молодице, промовив він. Левиц. Пов. 221.
Просту́кати, каю, єш, гл. Простучать.
Простукоті́ти, чу́, чеш, гл. Простучать, прогромыхать.
Проступа́ти, па́ю, єш, сов. в. проступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно. 2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк. у. Мабуть я грішник, або мій батько, або мати чим проступили, та на мені кара божа почувається. Г. Барв. 207.
Проступи́тися, плю́ся, пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.
Про́ступок, пку, м. 1) Прегрѣшеніе, вина. Перед Господом Богом грішимо всілякими проступками, — всілякими гріхами. ЕЗ. V. 102. Підвести кого на проступок. Котл. МЧ. 427. 2) Проходъ. Він мені що далі, то все більше проступку не дає, а я втікаю, ховаюсь од його. Г. Барв. 394.
Простьоба́ти, ба́ю, єш, гл. Простегать.
Простяга́ння, ня, с. Протягиваніе. Левиц. (Правда, 1868, 431).
Простяга́ти, га́ю, єш, сов. в. простягти́, гну́, неш, гл. Протягивать, протянуть, простереть. Він простяг руку та й поблагословив мене. МВ. I. 17.
Простяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. простягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Протягиваться, протянуться. Простяглась та й лежить. Ном. № 7394. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. 2) Только сов. в. Направиться. Василь.... простягся на музики під верби. Левиц. I. 15.
Про́стяж. Употр. въ выраж. в про́стяж. Цугомъ. В коляску запрягли дванадцятеро коней по парі в простяж. Стор. II. 36.
Простя́жни́й, а, е. Длинный и отлогій. Гора не так крута, та дуже простяжна. Лебед. у. Простяжна гора. НВолын. у.
Простя́ка, ки, об. Простой, не гордый человѣкъ. Наш пан — простяка. Волч. у.
Простяко́м, нар. Напрямикъ, ближайшею дорогою. Він їхав до нас простяком, а не тим шляхом. Новомоск. у.
Простя́ха, хи, простя́чка, ки, ж. Сортъ пла́хти. Черниг. у.
Просува́ти, ва́ю, єш, сов. в. просу́нути, ну, неш, гл. 1) Просовывать, просунуть. Мнж. 26. Прийшов у ліс у такий густий, що й пучки, здається, просунути не можна. Рудч. Ск. I. 134. 2) Отодвигать, отодвинуть, отсунуть. Просуну я кватирочку, аж матуся в гості йде. Чуб. V. 624.
Просува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. просу́нутися, нуся, нешся, гл. Просовываться, просунуться, пролѣзать, пролѣзть, протискиваться, протиснуться. Аж там такий ліс, такий густий, що ні пройти, ні просунуться. Рудч. Ск. У хатах уже і просунутися ніде. Мир. Пов. II. 58.
Просумува́ти, му́ю, єш, гл. Прогрустить, пропечалиться извѣстное время.
Про́сурень, рня, м. Раст. а) Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. I. 120. См. Просерень. б) — гадю́чий. Bulbocodium ruthenicum Bunge. ЗЮЗО. I. 115.
Просуринка, ки, ж. = Просурень а, Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. I. 120.
Просу́рми́ти, млю, миш, гл. Протрубить.
