Словарь української мови (1924)/простругувати

by Борис Грінченко

◀ простругати

Словарь української мови Борис Грінченко П простругувати

простувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Простру́гувати, гую, єш, сов. в. проструга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Проходить, пройти строгая, прострогать. 2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє. Мил. 193.