Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/479

Ця сторінка вичитана

Пролічи́ти, чу́, чиш, гл. Просчитать.

Пролля́ти, лля́ю, єш, гл. Пролить.

Проложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307. Не з добра то хтось проложив пісню: „Мати наша, мати! не журись ти нами“… Г. Барв. 175. Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. ЗОЮР. I. 80. — гу́тірку. Сложить разсказъ. „Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: „Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено“. К. ЧР. 381.

Проло́м, му, м. Брешь, проломъ. Ломаються мов у пролом замковий, потужніють руїною моєю. К. Іов. 64.

Проло́мина, ни, ж. Проломъ, проломленная дыра. А в воротях унизу дощечка проломана.... От вовк повернувсь другим боком, усунув хвоста в ту проломину.... Г. Барв. 244.

Проломи́ти, млю́, миш, гл. Проломить. Кругом хату обступили, самі двері проломили. Чуб. V. 968.

Проломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Проломиться.

Про́луб, бу, м. = Ополонка. Скочив в пролуб, але більше того не робив, бо дуже го студінь проняла. МУЕ. III. 54.

Пролютува́ти, ту́ю, єш, гл. Пробыть извѣстное время разозленнымъ, разсерженнымъ.

Проляща́ти, щу́, щи́ш, гл. Извѣстное время лящати (см.).

Промаґлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Прокатать извѣстное время на каткѣ (бѣлье).

Прома́зати, ма́жу, жеш, гл. Промазать извѣстное время.

Промайну́ти, ну́, не́ш, гл. Промелькнуть. Щось наче промайнуло повз вікна.

Промайструва́ти, ру́ю, єш, гл. Проработать (о плотникѣ, столярѣ).

Промалярува́ти, ру́ю, єш, гл. Пробыть живописцемъ или маляромъ извѣстное время.

Промандрува́ти, ру́ю, єш, гл. Пропутешествовать; пройти, путешествуя.

Промані́жити, жу, жиш, гл. Побить кого. Я його добре проманіжив, — знатиме, як мене займати.

Проманта́чити, чу, чиш, гл. Промотать, расточить. Не пропив я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття. К. ЧР. 266.

Проманта́читися, чуся, чишся, гл. Промотаться. Промантачились городяне на свої що-тиждня новії моди. К. (О. 1861. I. 311).

Промарнотра́вити, влю, виш и промарнотра́тити, чу, тиш, гл. Расточить, растратить, промотать. Промарнотратили добро, пропили, прогайнували. Полт.

Промару́дитися, джуся, дишся, гл. Прокопаться, провозиться, промѣшкать.

Промаршалкува́ти, ку́ю, єш, Пробыть извѣстное время марша́лком.

Промаха́ти, ха́ю, єш, гл. Расчистить поверхность воды прежде чѣмъ набрать. Ой у броду беру воду, да й не промахаю. Нп.

Промахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Промахнуться. (Объ ударѣ, но не о выстрѣлѣ). Як ударить хто, то промовить: „лясь!“, а як промахнеться, то товариш почина його руки гладити. Чуб. III. 103.

Прома́цати, цаю, єш, гл. Прощупать.

Про́ма́шка, ки, ж. Значительное разстояніе для прохожденія, большая проходка. До Василькова звідсіль добра промашка. Рк. Левиц.

Промаячі́ти, чі́ю, єш, гл. Промаяться? Сяк так, то з журбою, то з тугою промаячіла Маруся до спасівки. Кв.

Проме́жи, пред. = Проміж. Утікала Бондарівна промежи домами. Чуб. V. 427.

Проме́жка, ки, ж. Промежутокъ, промежуточное разстояніе. Промежка між кроквами дуже широка, — се недобре, як крокви рідко стоять. Волч. у.

Проме́жок, жку, м. Полевая дорожка по межѣ между двумя полями, интервалъ. Лохв. у.

Проме́кати, промеке́кати, промекеке́кати, каю, єш, гл. Проблеять.

Проме́л, лу, м. Плата за помолъ зерномъ. В нас беруть десяту мірку промелу. Нѣжин. у.

Промени́стий, а, е = Промінистий. Веселого променистого ранку. МВ. II. 147.

Промені́ти, ні́є, гл. безл. Сіять, испуская лучи. Всміхнулася, як споглянула — так же бо променіло з очей хороших, — відрада сама. МВ. III. 37.

Промере́жати, жу, жиш, гл. Дѣлать извѣстное время мере́жки. Переносно: писать (у Шевч. о стихахъ). Уже два годи промережав і третій в добрий час почну. Шевч. 444.