возиться надъ чѣмъ. Продлубався пів дня по дурному.
Продля́ти, ля́ю, єш, гл. Промедлить, протянуть. Продляли цілий день. Черк. у.
Продмуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. продму́хати, хаю, єш, гл. Продувать, продуть.
Продмухну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ продмухати.
Проднюва́ти, дню́ю, єш, гл. Провести день.
Продовба́ти. См. Продовбувати.
Продо́вбувати, бую, єш, сов. в. продовба́ти и продовбти́, бу́, бе́ш, гл. Продалбливать, продолбить. Дірку продовба. Рудч. Ск. I. 117.
Продовга́нитися, нюся, нишся, гл. Замѣшкаться. Пішов до сусіди, казав: „та я не довго“, та ось бач і продовганився ось поки, що вже й вечір став. Екатериносл. у.
Продо́вжити, ся. См. Продовжувати, ся.
Продо́вжувати, жую, єш, сов. в. продо́вжити, жу, жиш, гл. Продлять, продлить, протянуть. Доброму чоловіку продовж, Боже, віку. Ном. № 4430.
Продо́вжуватися, жуюся, єшся, сов. в. продо́вжитися, жуся, жишся, гл. Длиться. Літа ж мої молодії, літа молоденькі!… Як дасть Господь лиху долю, то покоротіться, а як буде добра доля, ой то продовжіться. Гол. I. 273.
Продої́ти. См. Продоювати.
Продолуба́ти, ба́ю, єш, гл. Проковырять. Начав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. III. 336.
Продомува́ти, му́ю, єш, гл. Просидѣть дома. А ми всі святки продомували, нікуди в світі не ходили.
Продохну́ти, ну́, не́ш, гл. Передохнуть. Жовтий пісочок заліг носочок, нельзя продохнути. Мет. 151.
Продо́ювати, до́юю, єш, сов. в. продої́ти, дою́, їш, гл. Доить, подоить слегка въ началѣ доенія. Шух. I. 193.
Продражни́ти, ню́, ниш, гл. Прозвать, дать насмѣшливое прозвище. Подавав прізвища усім сусідам: одного продражнив посмітюхом. Левиц. Пов. 147.
Продра́ти, деру́, ре́ш, гл. = Продерти.
Продра́тися, деру́ся, ре́шся, гл. = Продертися. Я пролізу, продеруся до дівчини в хижу. Чуб. V. 1118.
Продріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Продрожать.
Продріма́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Продремать. Продрімав пів ночі, а заснути таки не дали. Потерять, утратить изъ-за дремоты. Мнж. 112. 2) Задремать. Зробив він собі на тій яблоні тернову постіль: як ся продрімат, то ся уколе. Драг. 263.
Продруха́ння, ня, с. Отрезвленіе отъ сна.
Продру́хатися, хаюся, єшся, гл. = Прочуматися. Подол. г. За такою роботою продрухався, глянув по боках. Св. Л. 303.
Проду́мати, маю, єш, гл. Продумать.
Проду́ти. См. Продимати.
Проду́хвина, проду́ховина, ни, ж. Продушина; прорубь. Поставили ятірі у продуховині. На яру ставочки здавались якимись продухвинами. Левиц. I. 17.
Прожартува́ти, ту́ю, єш, гл. Прошутить.
Прожа́ти, жну́, жне́ш, гл. Прожать.
Прожениха́тися, ха́юся, єшся, гл. Проухаживать.
Прожере́ння, ня, с. Пожраніе. Привезе циган царівну нашому змієві на прожереніє. Мнж. 31.
Прожерка, ки, ж. Раст. Paris quadri folia. Лв. 100.
Проже́рливий, а, е. Прожорливый.
Проже́рти. См. Прожирати.
Проже́ря, рі, об. Прожора. Мнж. 190.
Прожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прожи́ти, живу́, ве́ш, (жию́, є́ш), гл. Проживать, прожить, жить. Горе нам, горювання, — як нам проживати? Чуб. V. 23. Дай же тобі, Боже, в щастю прожити. Чуб. III. 385. Із своєю дружиною в світі прожию. Чуб. V. 1041. Проживай, моя ясочко, веселою. МВ. (О. 1862. I. 72).
Прожива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прожи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. 1) Проживаться, быть прожитымъ. Як во сні мені здалося, що на світі прожилося. КС. 1883. II. 468. 2) Безл. несов. в. житься. Ой як тобі, моя сестро, та проживається? Грин. III. 402.
Прожира́ти, ра́ю, єш, сов. в. проже́рти, жеру́, жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Гн. I. 48. Царь оддав змієві прожерти свою дочку. Драг. 248.
Прожирува́ти, ру́ю, єш, гл. Пробаловаться, прошалить.
