Словарь української мови (1924)/продимати

by Борис Грінченко

◀ продиво

Словарь української мови Борис Грінченко П продимати

продимити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Продима́ти, ма́ю, єш, сов. в. проду́ти, дму́, дме́ш, гл. Продувать, продуть. Ном. № 158, стр. 295. Така хата, що наскрізь продимає. Харьк. Добри-вечір, кумо моя! чи продула місце, та щоб мені з твоїм милим вечеряти сісти? — Ой щоб же ти, кумо моя, цього не діждала, щоб я тобі з моїм милим місце продимала. Грин. III. 350.