протиснуться, выйти наружу. До Бога не підскочиш, в землю не проб'єшся. Ном. № 2033. З очей не пробилась ні одна сльозина. Стор. МПр. 23. Пробилась я на якусь поляну, аж там людей ціла мгла. Г. Барв. 352. 2) Пробивать, пробить, прокалывать, проколоть себѣ какую либо часть тѣла. Бугай погнався за собакою та й пробився (на кілок). Мир. ХРВ. 130.
Проби́вач, ча, м. Инструментъ для пробиванья дыръ въ желѣзѣ. Вх. Зн. 56.
Проби́й-голова, ви, м. Сорви-голова, буянъ. Пригладь-голови не знайдеш, хиба пробий-голову. Ном. 4073.
Пробиша́ка, ки, м. Буянъ, сорванецъ. Та коли б же люде путні, а то пробишаки, як і сам. Кв.
Про́бі! сокращ. изъ Про-Біг. 1) Ради Бога. Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток, тільки, пробі, не робіте сиротами діток. К. Досв. 84. 2) Какъ междометіе употребляется въ значеніи: ради Бога спасите! караулъ! Пробі кричати. Ном. № 2385. Як зустрів вовка, то кричав і „ратуйте!“ і „пробі!“, та ніхто не чує. Остер. у. 3) Какъ нарѣчіе: непремѣнно; сильно, крайне. Пробі оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Шевч. 289. От пробі — Великдень! а він зовсім не великий. Ном. № 430. Пробі треба.
Пробіга́ти, га́ю, єш, сов. в. пробі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Пробѣгать, пробѣжать. День так швидко пробіжить, як часиночка. Кв. 2) Проѣзжать, проѣхать быстро. Пан четвернею пробіжить. МВ. I. 22.
Пробігну́ти, ну́, не́ш, гл. = Пробігти. Сли тоті гори пробігнеш, то я ти дам всьо. Драг. 284.
Пробідува́ти, ду́ю, єш, гл. Пробѣдствовать нѣкоторое время.
Пробі́й, бо́ю, м. Проходъ, проникновеніе куда силой. Нас не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали. НВолын. у. Ні, бабо, стій, бо я тебе не пущу!… Та баба пробоєм іде. Чуб. II. 187, 188.
Пробі́йчик, ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ. Рк. Левиц.
Пробіли́ти. См. Пробілювати.
Про́білуватий, а, е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. Константиногр. у. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє. Верхнеднѣпр. у.
Пробі́лювати, люю, єш, сов. в. пробіли́ти, лю́, лиш, гл. Чистить, очистить кожу шкафо́ю (у кожевниковъ). Шух. I. 254.
Пробіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. пробра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Вырывать, вырвать (часть растеній). Пробрала коноплі. 2) — мі́сто. Очищать, очистить, освободить, приготовить мѣсто. Мил. 189. Та пробірайте ж, моя матінко, містечко біля себе, приймайте і пригортайте мене до себе! Мил. 202.
Пробіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. пробра́тися, беру́ся, ре́шся, гл. Пробираться, пробраться. Довго того росказувати, як наша сердешна Оксана з своїм Митриком пробіралась через усі міста до свого села. Кв.
Пробіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Пробѣсноваться.
Проблища́тися, ща́юся, єшся, гл. Просвѣчивать, блестѣть сквозь что. Ти, місяцю, світи, світи, ти, конику, біжи, біжи, ти, місяцю, проблищайся, ти, конику, потішайся. Чуб. V. 547.
Проблука́ти, ка́ю, єш, гл. Проблуждать. Лежатиме цілісінький день у городі, наче недужий, або проблукає по степу. МВ. II. 21.
Проблюва́ти, люю́, є́ш, гл. Рвать, блевать нѣкоторое время. Усю ніч проблював.
Пробо́вкнути, ну, неш, гл. 1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув. 2) Проговорить. К. ЧР. 382. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. К. МБ. XI. 145. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. Нп. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов. 71.
Пробо́втатися, таюся, єшся, гл. Проболтаться (въ водѣ, жидкости) извѣстное время. Та оце ж усе з тими сорочками бовталась на річці, — аж до обід пробовталась. Харьк.
Пробо́єць, йця, м. Пробойникъ. Херс. у.
Проболі́ти, лю́, ли́ш, гл. Проболѣть. Проболіла рука три дні, а тоді перестала. Харьк.
Про́боньку! меж. Ум. отъ пробі! Ой пробоньку! повна хата костюків. Ном. № 14171.
Пробра́ти, ся. См. Пробірати, ся.
Пробрести́, бреду́, де́ш, гл. Пробресть (по водѣ). Пробрів річкою до середини, а далі вже ні — глибоко. Харьк.
Пробреха́ти, шу́, шеш, гл. 1) Лгать извѣстное время. 2) Лаять извѣстное время. Усю ніч рябко пробрехав, — мабуть вовка чув. Харьк.
Пробреха́тися. См. Пробріхуватися.
