Прису́нути, ся. См. Присувати, ся.
Присурга́нитися, нюся, нишся, гл. Притащиться. Палажка присурганилась до криниці. Левиц. ПЙО. I. 369.
Присусі́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. присусі́дитися, джуся, дишся, гл. Присосѣживаться, присосѣдиться. Присусідивсь до мене один пройдисвіт. Г. Барв. 317. До однії такої купки присусідився і наш Круглий. Ком. II. 56.
Присутя́жити, жу, жиш, гл. Прижать, притѣснить. Дуже присутяжив людей.
Прису́хий, а, е. Суховатый. Вх. Уг. 263.
Присхну́ти, ну́, не́ш, гл. Присохнуть. Присхне, як на собаці. Ном. № 4117.
Присця́ти, цю́, ци́ш, гл. О теленкѣ: пососать корову, такъ что она послѣ этого даетъ себя доить. Відьма… доїла, доїла, аж поки та не стала давати молока; тоді вона зробилась телям, присцяла корову і вп'ять стала доїти. ХС. VII. 452.
Прись! меж. Выражаетъ внезапное появленіе, выскакиваніе. Коли це він прись із хати, плиг через ліску в город! Новомоск. у.
При́сюди = Присядки. Всі сусіди йдуть в присюди, додають йому охоти. Чуб. V. 20. См. Присіди, присядки.
При́сяга, ги, ж. Клятва, присяга. Шевч. 199. Чуб. V. 45.
Присяга́ти, га́ю, єш, сов. в. присягти́, гну́, не́ш, гл. Присягать, присягнуть, клясться, поклясться. Свідки присягали в суді. Я иншу не люблю, Богом присягаю. Чуб. V. 295. Ой матінко моя, вже ж бо я не твоя: ой вже ж бо я того пана, що я з ним присягала. О. 1862. IV. 29.
Присяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. присягну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Клясться, поклясться. Ти божився, присягався — не покину я тебе. Мет. 15. Присягались сліпці, що своїми очима бачили. Ном. № 6849.
При́сядки, док, ж. мн. Въ выраж.: у при́сядки. Въ присядку. А я в скоки та у боки, у присядки та у долоні. Чуб. V. 1143.
Прися́жний, а, е. Присяжный.
Прися́й-Богу, присясто-Боже, присясто-Богу! Ей Богу! Ей-ей! Каменец. у. Фр. Пр. 85. Присяй-Богу буду бити. Гол. III. 162. Присясто-Боже, я не брав. Каменец. у.
Притага́нка, ки, ж. Веревка, которой привязывается къ берегу дуб (большая лодка). Мнж. 180.
Притає́нний, а, е. Скрытный. Притаєнний чоловік. Черк. у.
Притаї́ти, таю́, ї́ш, гл. Притаить. Нічичирк, і дух притаїв. Ном. № 12942.
Притаї́тися, таю́ся, ї́шся, гл. Притаиться. Грин. II. 117. Притаилась, ніби б то нежива. Рудч. Ск. I. 173. Притаїлись біля ганку. Стор. МПр. 80.
Притакови́ти, влю́, ви́ш, гл. Пріютить, помѣстить.
Притакови́тися, влю́ся, ви́шся, гл. 1) Пріютиться, помѣститься, присоединиться. 2) Случиться, произойти. Желех.
Прита́кувати, кую, єш, гл. Поддакивать.
Притакну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Поддакнуть, согласиться съ кѣмъ. Желех. 2) Присѣсть. Нема де притакнути на лавці. Вх. Зн. 56.
Притама́нний, а, е. Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. НВолын. у. Моя притаманна земля. НВолын. у. За що я дам кому притаманного огорода. НВолын. у. Притаманне моє ягня. НВолын. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435.
Притама́нно нар. Какъ слѣдуетъ, настоящимъ образомъ. Не дала себе притаманно роспитати. Полт. у.
При́тамний, а, е = Притаманний. Тут досить знаю, що се його притамний баран, а він ні та й ні. Уман. у.
Притамува́ти, му́ю, єш, гл. Задержать, придержать.
Пританцьо́вувати, вую, єш, гл. Пританцовывать. Він приспівував і пританцьовував, узявшись в боки. Левиц. I. 478.
Притараба́нити, ню, ниш, гл. Притащить. Притарабанили скриню.
Притараба́нитися, нюся, нишся, гл. Притащиться. Ще вигадай що! — крикнув Ясь: та нас люде обсміють, як ми притарабанимось з качками та з индиками. Левиц. I. 215.
Притарасо́вувати, вую, єш, сов. в. притарасува́ти, су́ю, єш, гл. Укрѣплять, укрѣпить фашинникомъ, засыпавъ сверху землею. Лубен. у.
Притаска́ти, ка́ю, єш, гл. Притащить. Мнж. 131. Піймали щуку молодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. Притаскали вони його і додому. Драг. 70.
Притво́р, ру, м. Притворъ въ церкви. Левиц. I. 13. Шух. I. 115. Обізвалось два ангела у притворі. Мил. Св. 20.
