Поча́сти, нар. Отчасти.
Поча́сточка, ки, ж. = Почастунок. Матінко, повная роже, прошу тебе на почасточку, на цюю чарочку. Мет. 201.
По́часту, нар. Часто. І почасту в огонь кидали його і в воду. Єв. Мр. IX. 22.
Почастува́ти, ту́ю, єш, гл. Попотчевать (напитками). А вже ж тобі од того да не ввиляти, щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала, а других почастувала. Мет. 124.
Почастува́тися, ту́ємося, єтеся, гл. Попотчевать другъ друга.
Почасту́нок, нку, м. Угощеніе. Пообідавши, брат дякує за почастунок.
Поча́ти, ся. См. Починати, ся.
Початко́вий, а, е. Начальный. Початкові шкільні книжечки. К. ХП. 125.
Поча́ток, тку, м. Начало. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388.
Початува́ти, ту́ю, єш, гл. Посторожить, покараулить.
Почату́ха, хи, ж. Зачинщица? КС. 1883. II. 394. Заськи, початухо, заськи! Мил. 156.
Почаща́ти, ща́ю, єш, гл. Учащать; часто ударять. А він все булавою його почаща, та бив, аж поки той упав. Мнж. 20.
Почвала́ти, ла́ю, єш, гл. Пойти, побресть. До дому почвалав. Котл. Ен. VI. 45. До річки почвалав. Греб. 385.
Почва́нитися, нюся, нишся, гл. Почваниться, поважничать.
Почва́ра, ри, ж. Привидѣніе.
Почверткува́ти, ку́ю, єш, гл. = Почаркувати.
Поче́знути, немо, нете, гл. Исчезнуть (о многихъ). Від диму всі комарі почезли.
Почека́ти, ка́ю, єш, гл. Подождать. О, почекайте лиш, не буде в вас охоти за живота чортам служить! Греб. 379.
Почелядникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть слугой, нанятымъ работникомъ.
Поченцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Побыть монахомъ.
По́чеп, пу, м. ? = Почіпка? Сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Поче́пини, пин, ж. мн. Надѣваніе на новобрачную головнаго женскаго убора.
Почепи́ти, плю́, пиш, гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Греб. 389. Почепила свого шиття рушник діду на шию. ЗОЮР. II. 11. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте. Рудч. Чп. 101.
Почепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Нацѣпиться.
Почепи́чка, ки, ж. ? Шовкові почепички, а яворове бердо, — дай же нам, Боженьку, пов'язати Марусю твердо. Гол. IV.
Почепля́ти, ля́ю, єш, гл. Надѣть, навѣсить, нацѣпить (во множествѣ).
Почепля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. Прицѣпиться, привѣситься (во множествѣ).
Почепурні́ти, ні́ю, єш, гл. Похорошѣть.
Почервони́ти, ню́, ни́ш, гл. Сдѣлать краснымъ.
Почервоні́лий, а, е. Покраснѣвшій. Почервонілими очима дивилась вона на його. Мир. Пов. II. 77.
Почервоні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться краснымъ, покраснѣть. Вона як жар почервоніє. Стор. МПр. 33.
Почерева́тіти, тіємо, єте, гл. Сдѣлаться брюхатымъ (о многихъ).
Почере́вина, ни, ж. 1) Нижняя часть живота. 2) Полоса кожи или сала съ брюха животнаго. Міус. окр. Рк. Левиц. 3) Пирушка послѣ крестинъ. Мнж. 190. В понеділок родилася, у вівторок хрестилася, у середу на руки зливали, в четвер почеревини пили. Мнж. 100. 4) = Почеревщина 2. Міус. окр.
Почеревниця, ці, ж. Кровавый поносъ. Вх. Зн. 54.
Почере́вщина, ни, ж. 1) Пухъ на брюхѣ у животныхъ. 2) Плата или угощеніе проституткѣ. НВолын. у.
Почередникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть пастухомъ коровъ.
Почере́жно, нар. Поочередно. О. 1862. II. 61. Цілу зіму сіно почережно стережемо.
Почере́з, пред. 1) Черезъ. Пішов у тото місто почерез високу гору. Гн. II. 233. Почерез плоти понадвисала червона калина. Федьк. 2) В-продолженіе. Робила почерез цілий рік. Гн. II. 58. 2) Изъ-за. Мама Юди снила раз, що породе сина і почерез того сина маї умерти сам Исус Христос. Гн. II. 236.
Почерка́ти, ка́ю, єш, гл. Исчертить линіями. Почеркав ножем, щоб зробити його шаршавим. Ком. II. 82.
Почерке́ситися, шуся, сишся, гл. Очеркеситься. Чоловік мій воював-воював, та так почеркесився, шо не розберу вже шо і балака. Мнж. 171.
Почеркну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Коснуться, задѣть. Через тин утікав та й не почеркнувся. Мет. 109.
