хотіли заздалегоди живота темний похорон одправляти. АД. I. 117.
Похоро́нка, ки, ж. Скрытное, секретное мѣсто. Я всі її похоронки знаю. Богодух. у.
Похоронни́й, а́, е́. Похоронный; траурный. І Божий світ сукном похоронним окрився. К. МХ. 35.
По́хороння, ня, с. = Похорон. Скілько хто хотів, стілько за похороння й брав. ЗОЮР. II. 288.
Похоро́шуватися, шуюся, єшся, гл. Красоваться, охорашиваться.
Похорува́ти, ру́ю, єш, гл. Проболѣть нѣкоторое время.
Похорува́тися, ру́ємося, єтеся, гл. Заболѣть (о многихъ). Восько похорувало сі. Гн. I. 157.
Похоті́ти, хочу́, чеш, гл. Пожелать (о многихъ). Ми вже тут аж спати похотіли. Кіев. у. Хто його зна, чи похотять люде. Каменец. у.
Похоті́тися, четься, гл. безл. Захотѣться.
Похо́чувати, чую, єш, гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує. НВолын. у.
Похо́чуватися, чується, гл. Хотѣться. Вже пора полуднувати, бо таки трошки й похочується. Радом. у.
Похра́мини, мин, ж. мн. Празднованіе на второй день храмоваго праздника. Мало їм храму, ще похрамини вигадали. Лохв. у.
Похребт, ту, м. Хребетъ, спина. Бик має міцний похребт. Вх. Лем. 455.
Похре́бтина, ни, ж. 1) Крестецъ, хребетъ. Константиногр. у. Хребетъ. Харьк. у. 2) Боковая часть сѣдла. Шух. I. 252.
Похре́сник, ка, м. Крестникъ. ЕЗ. V. 196. Каменец. у. Я йому хрещений батько, це мій похресник. Брацл. у.
Похре́сниця, ці, ж. Крестница. Каменец. у.
Похре́стини, тин, ж. мн. Празднество на второй день крестинъ. То-же, что и проди́рини, очеди́рини. Мил. 27.
Похрести́ти, щу́, стиш, гл. Окрестить (многихъ). Може б ти мені діти похрестив? Грин. II. 5. Вікна похрестила. Грин. II. 97.
Похрести́тися, тимося, титеся, гл. 1) Перекреститься (о многихъ). Похрестились, ударили три поклони. Г. Барв. 240. 2) Окреститься (о многихъ).
Похри́пнути, немо, нете, гл.' Охрипнуть (о многихъ). Челядь цілісіньку ніч колядує, аж похрипне сердешна. О. 1862. IV. 87.
Похристо́сатися, саюся, єшся, гл. Похристосоваться. Похристосавшись з хазяїном, підійшов до батюшки. Мир. Пов. II. 60.
Похробостіти, бощу́, сти́ш, гл. Захрустѣть, напр. идя въ лѣсу по сухому валежнику. Вх. Зн. 54.
Похропти́, пу́, пе́ш, гл. Похрапѣть нѣкоторое время.
Похру́мати, маю, єш, гл. Съѣсть что-либо хрустящее. Усі кісточки похрумав.
Похру́мкати, каю, єш, гл. = Похрумати.
Похрумті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Похрустѣть.
Похрумча́ти, мчу́, ти́ш, гл. = Похрумтіти.
Похру́пати, паю, єш, гл. = Похрумати.
Похру́стати, таю, єш, гл. = Похрумати. Я ж, каже (лис), похрустав їх (ятленят). Грин. II. 5.
Похря́кати, каю, єш, гл. Захаркать.
Похря́патися, паюся, єшся, гл. Потрескаться, поколоться. Похряпався човен. Лебед. у.
Поху́днути, немо, нете, гл. Похудѣть. Як воли в мене умикнули за ввесь день хоч отаке стебло, то най мені очі з лоба вибере, а ти кажеш: худі! хиба за день не похуднуть?. Каменец. у.
Поху́кати, каю, єш, гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.
Похурде́лити, лю, лиш, гл. Покрутить (о вѣтрѣ).
Похурманува́ти, ну́ю, єш, гл. Позаниматься извозомъ.
Похурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Пожужжать отъ быстраго вращенія (о веретенѣ, напр.).
Похутрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Подбить мѣхомъ. 2) Обмазать глиной печь.
Поху́хати, хаю, єш, гл. = Похукати.
Поцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Поцарствовать. Поцарювали вони трохи. Мнж. 53.
Поцве́нькати, каю, єш, гл. Поговорить на непонятномъ языкѣ. Жид поцвенькав до жидівки, а тоді й каже…
Поцви́гати, гаю, єш, гл. Похлестать чѣмъ.
Поцві́лий, а, е. Заплѣснѣвѣлый.
Поцвіргота́ти, чу́, чеш, гл. = Поцвірчати.
Поцвірі́нькати, каю, єш, гл. Почирикать.
