походу. Лебед. у. Похід жвавий і моторний. Грин. III. 610. У кожного звіря в плавні є свій похід. О. 1862. II. 63. 2) Похі́д. Походъ. См. Поход. Ум. Похо́дець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець. АД. I. 303.
Похідни́й, а́, е́. 1) Быстрый въ ходьбѣ? Приступіт до мене своїми ніжками похідненькими. ЕЗ. V. 109. 2) О мельницѣ: передвижной, пловучій. Похідні млини. Лебед. у. 3) О погребѣ: не вертикально выкопанный, а въ видѣ подвала; подвалъ. У нас погріб похідний. Константиногр. у. Ум. Похідне́нький.
Похі́дній, я, є. Походный. К. ЦН. 283.
Похі́дня, ні, ж. Перекидной мостикъ, напр. отъ берега до барки, до мельницы, и т. п. Гадяц. у.
По́хіп, хопу, м. Влеченіе, склонность къ чему. Желео.
По́хіпки́й, а, е. Скорый, бойкій, живой, прыткій. Похіпкий хлопчак. НВолын. у. Похіпкий кінь. НВолын. у.
По́хіпко, нар. Скоро, бойко, прытко.
Похі́пливий, похіпни́й, а, е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. НВолын. у. Не похіпне якесь. НВолын. у. 3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. НВолын. у.
Похіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. = Покористуватися.
Похлепну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Похлипнутися. Похлепнеться за їжею. Ном. № 11798.
Похлепта́ти, пчу́, чеш, гл. Похлебать, полокать. Желех. Собака похлептав трохи з миски борщу та й пішов.
Похлина́тися, на́юся, єшся, сов. в. похлину́тися, ну́ся, не́шся, гл. Поперхнуться, захлебнуться. Загнибіда похлинувся, закашлявся. Мир. Пов. II. 52.
Похліби́ти, блю́, би́ш, гл. Поддерживать кого, потянуть руку за кѣмъ. Я похлібив за ним. Черк. у.
По́хлопні, нів, м. Лапти, подплетенныя пенькою.
Похлюпоста́тися, пощу́ся, шешся, гл. Поплескаться. Пірнув разів тричі, похлюпостався та й на беріг. О. 1862. VIII. 25.
Похля́нути, немо, нете, гл. То-же, что и охлянути, но о многихъ. Гуси похляли без води. Борз. у.
Похмари́ти, рю́, ри́ш, гл. Помрачить, закрыть тучами. Половину сонця-місяця похмарило. АД. I. 197.
Похма́рити, рить, гл. безл. = Нахмарити. Сонце було вияснилось, а потім уп'ять нахмарило. Богод. у.
Похма́ритися, риться, гл. безл. Покрыться тучами. Вияснилось було, потім знову похмарилось. Харьк. у.
Похмарі́ти, рі́є, гл. безл. = Похмаритися.
По́хмарний, а, е. Пасмурный.
По́хмарно, нар. Пасмурно. Міус. окр.
Похмели́ти, ся. См. Похмеляти, ся.
Похмеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. похмели́ти, лю́, лиш, гл. Опохмѣлять, опохмѣлить. Весь деньочок головоньку похмеляла. Грин. III. 325.
Похмеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. похмели́тися, лю́ся, лишся, гл. Опохмѣляться, опохмѣлиться. Троянці з хмелю просипались, скучали, що не похмелялись. Котл. Ен. IV. 20.
Похмі́лля, ля, с. Похмѣлье. Єсть мені, братіки, із хмелю похмілля. Мет. 249. Ум. Похмі́лленько. Грин. III. 7. Похмі́ллячко. Грин. III, 324.
Похмі́льний, а, е. Больной отъ перепоя. Не так моя головонька п'яная як похмільная.
Похмуратися, рається, гл. безл. = Нахмарити. Похмурилося на дворі. Вх. Лем. 455.
Похму́рий, а, е. Угрюмый.
Похму́ритися, рюся, ришся, гл. Надуться, разсердиться. Чи вилаяв, чи не вилаяв, зараз похмурилась і пішла з хати. Каменец. у.
Похмурі́ти, рі́ю, єш, гл. Нахмуриться, придти въ дурное расположеніе духа (о многихъ). Усі похмуріли, зажурилися. Мир. ХРВ. 140.
Похму́рний, а, е. Пасмурный. Над Невою під снігами, при похмурнім сонці, ти поліг єси, мій друже, на чужій сторонці. О. 1861. III. 10.
Похму́ро, нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50.
Похню́па, пи, об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый.
Похню́пий, а, е. Опустившій голову, угрюмый.
Похню́пити, плю, пиш, гл. Опустить (голову), повѣсить (носъ). Позад всіх ішов молодий, похнюпивши ніс. Стор. МПр. 55.
Похню́питися, плюся, пишся, гл. Повѣсить голову. Еней похнюпивсь. Котл. Ен. III. 16.