Постреля́ти, ля́ю, єш, гл. Пострѣлять (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали, — постреляли-порубали. ЗОЮР. I. 42.
Постриба́ти, ба́ю, єш, гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір. Шевч. 522.
Постри́бувати, бую, єш, гл. Поскакивать. За нею дві дівчинки пострибують як ті лошатка. МВ. I. 114.
Пострибу́н, на́, м. Скакунъ, шалунъ. Ум. Пострибу́нчик. О, мій пострибунчик! мій кокотень ма́ленький. Г. Барв. 6.
Пострива́ти, ва́ю, єш, гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Гліб. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло. Левиц. I. 102.
По́стриг, гу, м. 1) Постриженіе. Рк. Левиц. 2) Обрядовая стрижка ребенка въ первый разъ въ его жизни, когда ему исполнится годъ. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Пострига́ння, ня, с. Стрижка.
Пострига́ти, га́ю, єш, сов. в. постри́гти, жу́, же́ш, гл. 1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась. Кв. 2) Постригать, постричь (въ монахи). Постри́гти в брехуни́ = Пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.
Пострига́тися, га́юся, єшся, сов. в. постри́гтися, жу́ся, же́шся, гл. 1) Преимущ. въ сов. в. Постричься. 2) Постригаться, постричься въ монахи. Рудч. Чп. 212. В черниці постриглась. Шевч. 337. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з тою, котру вірно любиш. Гол. 3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні… постригсь. Греб. 325.
Постри́жчини, чин, ж. мн. = Обстрижчини. Мил. 31.
Постріва́ти, ва́ю, єш, гл. = Постривати. Пострівай же, мій голубе, дивись, я не плачу. Шевч.
По́стріл, лу, м. Выстрѣлъ. К. ПС. 57. За їдним пострілом сорок сім качок убив. Чуб. I. 300. За їдним пострілом убив дві качки. НВолын. у.
Постріля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Разстрѣлять, истратить стрѣляя. Уже стріли і кулі постріляли. Чуб. 2) Застрѣлить (многихъ). Царь зараз сказав, щоб зараз їх постріляли. Рудч. Ск. 3) Изранить выстрѣлами. Не дуже його порубано, не дуже його постреляно. Чуб. V. 948.
Постріча́ти, ча́ю, єш, гл. Встрѣтить. ЗОЮР. I. 251. Постріча́й Го́споди! — Пожеланіе божьей помощи. Пострічай тебе, Господи, моя крихотко! Г. Барв. 280.
Постріча́тися, ча́юся, єшся, гл. Встрѣтиться. На Стрітення зіма з літом пострічаються. Ном. № 521.
По́стріш, ші, ж. Группа въ 8—10 дворовъ нанимающая сообща одного пастуха. Вх. Зн. 54.
Постро́їни, їн, ж. мн. Постройки. Гарні люде, построїни доладу і волики єсть, і овечата єсть, і конячки мають. Чуб. IV. 95.
Постро́їти, ро́ю, їш, гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець. Рудч. Ск. I. 14.
Постро́їтися, ро́юся, їшся, гл. Построиться. Построївсь такий дом, що ну! Рудч. Ск. I. 92.
Постромля́ти, ля́ю, єш, гл. Воткнуть (во множествѣ). Палочок назбірав, постромляв кругом хати. Мнж. 79. Узяв ту лозину поламав та за халяви і постромляв. Мнж. 138.
Поструга́ти, га́ю, єш и постружу́, жиш, гл. 1) Построгать нѣкоторое время. 2) Перестрогать (во множествѣ). 3) — доро́гу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде. Мил. 193.
Пострупі́ти, пі́ю, єш, гл. Покрыться струпьями. Його тіло почорніло, а від вітру пострупіло. АД. I. 270.
Постря́нути, немо, нете, гл. Застрянуть, увязнуть (о многихъ). Тут, брате, коні не потягнуть нехай там будуть хоч які…, — де-де, а тут вони пострягнуть. О. 1861. IV. 157.
По́стування, ня, с. Пощеніе.
По́стувати, тую, єш, гл. Постить.
Постугоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Погудѣть, погрохотать глухо нѣкоторое время.
Постудені́ти, ні́є, гл. безл. Похолодѣть. Постуденіло на дворі. Каменец. у.
По́стук, ку, м. Стукъ. Лежу… коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Посту́кати, каю, єш, гл. Постучать. Як прийде та постукає, зараз одчинити йому. Св. Л. XII. 36.
Постука́ч, ча, м. Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Аби б був послуха́ч, а постукач буде. Ном. № 5432. Повидимому, пословица значитъ: лишь-бы былъ тотъ, кто повинуется, а приказывающій (толкающій, бьющій) найдется. Въ такомъ случаѣ постукач = тотъ, кто бьетъ кого.
Постукоті́ти, чу́, чеш, гл. Постучать.
Посту́кувати, кую, єш, гл. Постуки-
