1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в'язові. АД. I. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. Постоло́м добро́ во́зять, но́сять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. I. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. I. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229). 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. I. 104. См. Ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. Шух. I. 165. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. См. Токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. Постоле́ць, посто́лик. Ув. Постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Пості́ленька, пості́лечка, пості́лонька, пості́лочка, ки, ж. Ум. отъ постіль.
Постілки́. Раст. Scabiosae. Шух. I. 20.
Пості́ль, те́лі, ж. Постель. Мене мати не давала, щоб я тобі постіль слала. Чуб. V. 335. Постіль білу стала слати, нема з ким розмовляти. Чуб. V. 1. Ум. Пості́лька, пості́ленька, пості́лечка, пості́лонька, пості́лочка. Чуб. V. 21, 192. Мет. 74. Чуб. V. 832.
Постільга́, ги́, м. Пт. Falco tinunculus, пустельга. Вх. Пч. II. 10. Чого кібець-постільга у лози ховається? Морд. К. 22.
Пості́лька, ки, ж. Ум. отъ постіль.
Постільни́ця, ці, ж. Постель, тюфякъ, перина. — Хто ж ті буде постілоньку слати? „Ой є в полю зелена травиця, — то ж буде моя постільниця“. Гол. III. 153.
По́стник, ка, м. Постникъ. Єв. Мр. II. 18.
По́стникати, каю, єш, гл. = Пісникувати. Ой постникала я сім понеділків, а восьмую неділоньку. Чуб. V. 1202.
Постогна́ти, гну́, неш, гл. Постонать нѣкоторое время.
Посто́гнувати, ную, єш, гл. Стонать, охать. Пішов, постогнує. Черк. у.
Постола́кати, каю, єш, гл. Разглагольствовать, говорить медленно и неинтересно. Постолакає чорт батька зна шо!.. Ну, вже! як сяде та як почне постолакати! Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.
Посторожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Постеречь.
Постоле́ць, льця́, посто́лик, ка, м. Ум. отъ постіл.
Постоли́ще, ща, м. Ув. отъ постіл.
Постоля́нка, ки, ж. Раст. Aster. Вх. Пч. II. 29.
Посторо́нок, нка, м. Постромка. В чіпці уродився, а на посторонку згине. Ном. № 4091. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками. Стор. Ум. Посторо́ночок.
По́сторонь, нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь. МВ. II. 97.
Постоя́льне, ного, с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч бідним. Кв.
Постоя́льний, а, е. Постоялый. Стоїть коло дороги постоялний двір. О. 1862. VIII. 29. Почнемо держати свій постояльний. Кв.
Постоя́нець, нця, м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.
Постоя́нка, ки, ж. Остановка. Ромны.
Постоя́нний, а, е = Постояльний. Заїхали на постоянный двір. Драг. 174.
Постоя́ння, ня, с. Стояніе. Хилилася береза своїй зеленій діброві: дякую ж тобі, зеленая діброво, за моє постояння, кілько я у тобі стояла, буйного вітру не знала. Рк. Макс.
Посто́яти, сто́ю, їш, гл. 1) Постоять. Чи бачила жениха мого? Ой як же я не бачила, що ще з ним і постояла. Чуб. V. 78.
Постоя́чка, ки, ж. Приборъ, состоящій изъ двухъ, расположенныхъ одинъ надъ другимъ, круговъ на четырехъ ножкахъ, въ средину котораго ставятъ дитя, учащееся ходить. Мил. 30.
По́страх, ху, м. Страхъ, ужасъ; устрашеніе. Сотворив потужну силу ворогам твоїм на пострах. К. Псал. 14. І тичка в мене в руках, щоб ніхто не підійшов. Не ходи! держу на пострасі. Г. Барв. 314.
Постраха́ти, ха́ю, єш, гл. Постращать. Хоч жалко, не жалко, а треба впинить: і пострахаєш було, і крикнеш на його. МВ. II. 10.
Постраши́тися, шимо́ся, те́ся, гл. Испугаться. Вони пострашились, не мали де сховатись та повлазили в грубу. Чуб. II. 669.
