хаться. Нам треба, щоб хто посмішкував з нас чи що? Каменец. у.
Посмі́шкуватися, куюся, єшся, гл. Насмѣхаться. Явтух жартував, посмішкувався з новобранців. Св. Л. 65. А він помішкується: кобила як собака. Каменец. у.
Посмі́шливий, а, е. Насмѣшливый, веселый.
Посмі́шний, а, е = Посмішливий.
Посмія́тися, смію́ся, є́шся, гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176.
Посмокта́ти, кчу́, чеш, гл. Пососать. Шарпнули муцика, із'їли і посмоктали кісточки. Котл. Ен. IV. 44. Полежу да посмокчу люльки. О. 1861. XI. 68.
Посмо́ктувати, тую, єш, гл. Посасывать.
Посмоли́ти, лю́, лиш, гл. Осмолить.
Посмугува́ти, гу́ю, єш, гл. Исполосовать. Вся пика, шия і руки посмуговані. Стор. II. 69.
Посмути́ти, чу́, ти́ш, гл. Опечалить (многихъ). Грин. III. 494. Гей як заплачу, весь рід посмучу. Чуб. V. 755.
Посмути́тися, тимо́ся, тите́ся, гл. = Засмутитися. Ми без музики посмутились. Алв. 48.
Посмуткува́ти, ку́ю, єш, гл. Погрустить.
Посмутні́ти, ні́ю, єш, гл. Опечалиться.
Посніда́ння, ня, с. Пора завтрака. І сонце зійшло, вже й поснідання, а його все нема. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Посні́дати, даю, єш, гл. Позавтракать. Як не прийдеш обідати, прийди поснідати. Чуб. V. 413.
Посні́дкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Поснідати. Що ж ми мемо поснідкувати, моя мила дівчино? Гол. I. 201.
Посновиґа́ти, га́ю, єш, гл. Посновать, пошататься. Свиня у панський двір залізла, посновиґала там. Гліб. 39.
Поснува́ти, сную́, є́ш, гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване. Грин. III. 470.
Посну́ти, снемо́, нете́, гл. Заснуть (о многихъ). Діти поснули. Г. Барв. 225. Прийшла північ, всі поснули. Рудч. Ск.
Посну́тися, снемо́ся, нете́ся, гл. = Поснути. Я думала, що ви поснулись, аж воно й ні. Лебед. у.
Посня́діти, дію, єш, гл. О творогѣ: испортиться. Мнж. 190. Сир поснядіє, як його не посолиш. Черном.
Посо́ба, би, ж. Помощь. Пособу дав братові. Харьк. г.
Пособа́читися, чуся, чишся, гл. Сдѣлаться подобнымъ собакѣ, переносно: развратиться. А чортова невістка-сучка, пособачилась. Рудч. Ск. У людях був, то не знав тії люльки, а з людей вийшов — пособачивсь: став люльку наминати. Харьк. г.
Пособи́ти, ся. См. Пособляти, ся.
Посо́бкати, каю, єш, гл. Покричать на воловъ: соб!
Пособля́ти, ля́ю, єш, сов. в. пособи́ти, блю́, биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові. Ком. II. 81.
Пособля́тися, ля́ється, сов. в. пособи́тися, биться, гл. безл. Помогать, помочь (безлич.). Хоч плач, хоч пробач, — не пособиться. Кролев. у.
Посо́бник, ка, м. Помощникъ.
Посо́бниця, ці, ж. Помощница.
Пособо́рувати, рую, єш, гл. Пособоровать, совершить надъ больнымъ таинство елеосвященія. Пособорували, посповідали і запричастили (хворого). ЗОЮР. II. 283.
Посо́вати, ваю, єш, гл. Подвигать, посовать.
Посо́ватися, ваюся, єшся, гл. Подвигаться, посоваться.
Посовині́ти, ні́ю, єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Посові́тувати, тую, єш, гл. = Порадити. Йому посовітували одну гарну дівку, щоб він її брав. Рудч. Ск. I. 148.
Посові́туватися, туюся, єшся, гл. = Порадитися. Шевч. 298.
По́совом, нар. Посовываясь. Сядеш верхи та посовом і перелізеш, щоб у воду не впасти. Лебед. у.
Посо́вувати, вую, єш, гл. Подвигать. А далі потроху посовують пальцем усе вище й вище, примовляючи: тут пень, тут колода. Чуб. III. 108.
Посо́вуватися, вуюся, єшся, гл. Подвигаться.
Посокоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Поберечься. Просить сват і сваха, і пан молодий, і пані молода їсти і пити… і так ся посокотити, аби голодному ся не лишити. Гол. IV. 342.
